Лазарит. Симона Вилар. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Симона Вилар
Издательство:
Серия: Тінь меча
Жанр произведения: Исторические приключения
Год издания: 2013
isbn: 978-966-14-5935-8, 978-966-14-5939-6
Скачать книгу
я захочу його покинути й поїхати, мені треба буде брати на це дозвіл очільника ордену. Дисципліна в них вельми сувора, і мене можуть просто не відпустити.

      Даян замислено кивнув.

      – Мені завжди подобалась твоя передбачливість, хлопчику, – зауважив він. – Ти не божевільний франк, який вихваляється безрозсудною відвагою, ти – мій вихованець, і я тобою пишаюся. Тому скажу: якщо виникнуть такі труднощі – а я усвідомлюю, що вони неодмінно виникнуть, – у нас є впливова людина, яка тобі допоможе. Це Вільям де Шампер, маршал ордену Храму…

      Ашер бен Соломон замовк і, очікуючи, відвів погляд.

      Лицар напівлежав на смугастому шовковому дивані, спираючись на купу подушок. Пасмо світло-каштанового волосся спадало на чоло молодого воїна, очі його залишалися в тіні, але їхній блиск раптово став колючий і холодний.

      – Ця людина – мій ворог, – коротко кинув він. – Вільям де Шампер допитував мене в Триполі після битви при Хаттіні. І хоч як би я старався змінити зовнішність, він мене впізнає. Більше того: якщо ми зійдемося з ним віч-на-віч, навряд чи я зможу допомогти вашим рідним. Мене просто повісять на першій же гілляці як зрадника. І це в кращому разі. У гіршому – кинуть туди, звідки мене з такими зусиллями визволили Сабір та Ейрік – у підземну катівню.

      Даян ледь подався вперед і примружився:

      – Мартіне, повір, я й це врахував. Де Шамперу не обов’язково бачити твоє обличчя.

      Сказавши це, він задоволено відкинувся на спинку крісла.

      – Розумієш, хлопчику мій, розповідаючи про лицаря Мартіна д’Ане, я згадав був, що його вразила тяжка хвороба і він не здатен іти далі. Але я не сказав, яка саме. Лепра, вона ж фінікійська болячка!

      – Оце так! – Мартін здивовано підвівся. – Проказа?

      Він трохи помовчав, міркуючи.

      – Тепер я розумію, заради чого Мартін д’Ане прагнув у Святу землю. Я зустрічав таких, як він, лицарів, котрі мали цю болячку, але ще спроможні воювати, вступали в орден Святого Лазаря Єрусалимського, який приймає до своїх лав прокажених. Лазаритів вважають найзвитяжнішими, бо їм нема чого втрачати. О, таких вояків ще треба знайти, а Бодуен Єрусалимський, король-прокажений, був найкращим серед них. Немилосердно страждаючи, гниючи заживо, він так бився із сарацинами, що затьмарив славу полководських талантів султана Юсуфа.[43]

      Мартін знову замислився, а потім звернувся до Ашера бен Соломона:

      – Я зрозумів ваш задум. Маршал де Шампер не побачить мене, бо я постану перед ним у подобі лазарита, який ховає спотворене лепрою лице. Але як, нехай я навіть буду непізнаваний, схилити цього зверхнього храмника виконати моє прохання?

      – Вельми просто, – тонко всміхнувся даян. – Склавши загрозу його честі. У твого ворога бездоганна репутація. Честь ордену – ось як його називають! По загибелі Великого магістра Жерара де Рідфора[44] ні в кого не виникає сумнівів, що саме Вільям де Шампер очолить орден тамплієрів. Але тепер, коли він розраховує непомірно піднятися, славне ім’я


<p>43</p>

Йдеться про султана Саладіна, що його власне ім’я було Юсуф ібн Аюб. Саладін (Салах ад-Дін) – почесне прізвисько, яке з арабської перекладається «Благочестя віри».

<p>44</p>

Жерар де Рідфор (1141–1189) – один з найбезславніших магістрів ордену тамплієрів. Вважають, що саме через нього хрестоносці зазнали поразки у битві при Хаттіні. Потрапивши в полон, Жерар де Рідфор під тиском Саладіна наказав тамплієрам здати низку фортець, завдяки чому його було звільнено. Згодом сарацини полонили Жерара де Рідфора й відрубали йому голову. У змальований у романі час (весна 1191 р.) в ордену тамплієрів не було очільника – Великого магістра.