На мить він зупинився нагорі сходів. На протилежній стороні провулку знаходився зубожілий паб, вікна якого, здавалося, були немов припорошені інеєм, хоча насправді вони були просто вкриті пилом. Згорблений, але бадьорий стариган з білими вусами, що стирчали вперед, наче у креветки, штовхнув скрипучі двері пабу та увійшов всередину. Поки Вінстон стояв і дивився на те, що відбувалося, йому спало на думку, що старий, якому на вигляд було щонайменше років вісімдесят, під час революції вже був досить зрілого віку. Він і ще кілька людей, подібних до нього, були останніми живими свідками загадкової епохи капіталізму. Серед верхівки Партії теж було кілька людей, ідеї яких сформувалися ще до революції. В основному, старше покоління було майже повністю знищене під час великих чисток п'ятдесятих і шістдесятих років, а ті одиниці, яким вдалося вижити, вже давно були залякані до повної розумової капітуляції. Якщо і був хто-небудь, хто міг правдиво описати життя на початку століття, то це міг бути лише цей старий прол. Вінстон згадав уривок з підручника історії, який він переписав у свій щоденник, і йому на думку спала божевільна ідея. Що як він зайде у цей паб, познайомиться з цим старим і розпитає його. Він скаже: «А розкажіть-но мені про своє життя, коли ви були ще хлопчиком. Як воно було у ті дні? Чи було тоді краще, ніж зараз? Або ще гірше?»
Швидко, щоб не встигнути злякатися і дати задню, він спустився по сходинках і перейшов на інший кінець вулички. Звичайно, це було безумство. Так, не існувало закону, який забороняв розмовляти з пролами або відвідувати їх паби, але це було аж занадто незвичним, і тому рідко залишалося непоміченим. Якщо з'являться патрулі, він може сказати, що у нього запаморочилось у голові, але навряд чи вони йому повірять. Він штовхнув двері, і в ніздрі вдарив неприємний запах кислого пива. Коли він увійшов, шум голосів стих. Він спиною відчував, як всі витріщаються на його синій комбінезон. Гра у дартс в іншому кінці кімнати перервалася, можливо, на цілих тридцять секунд. Старий, за яким він пішов, стояв біля барної стійки і про щось сперечався з барменом, високим, товстим і сутулим молодиком з величезними руками. Група інших пролів, яка стояла неподалік зі склянками у руках, спостерігала за їх діалогом.
«Я ж тебе по-людськи попросив», – сказав старий, зухвало розправляючи