– Невже я роблю дитяті так боляче, Сьюзан? – з жалем спитала вона.
– Ні, люба. Більшість дітей страшенно ненавидять купатися. Ти справжня молодець, як на початок. Тримай руку під його спинкою, що б ти не робила, і залишайся незворушною.
Залишатися незворушною! Після кожного руху Ріллу заливало потом. Коли дитина була суха, одягнена й ненадовго заспокоїлася, втомлена Рілла, тримаючи наступну пляшечку, буквально валилася з ніг.
– А що робити з ним ввечері, Сьюзан?
Минув час, а дитина й далі ії лякала, про ніч взагалі думати було нестерпно.
– Постав кошика на стільчик біля свого ліжка й накрий його. Тобі треба годувати дитину раз чи двічі на ніч, краще візьми обігрівач наверх. Якщо не вийде, клич мене, я прийду, буде лікар чи ні.
– Сьюзан, а якщо воно плакатиме?
Проте дитя не плакало. Воно поводилося, на диво, добре… можливо, тому що маленький бідний шлунок наповнився хорошою їжею. Воно проспало майже всю ніч, але Рілла не зімкнула очей. Вона боялася заснути, ану ж з дитиною щось станеться. О третій вона приготувала дитині їжу, бувши певною, що не кликатиме Сьюзан. Ох, невже це сон? Невже вона, Рілла Блайт, попала в таку абсурдну ситуацію? Їй було байдуже на німців біля Парижа… їй було байдуже, чи вони вже в той Париж увійшли… от би тільки дитя не плакало, не кашляло, не задихалося й не страждало від конвульсій. У дітей бувають конвульсії, правда? Ох, і як вона могла забути попитати Сьюзан, як діяти, якщо в дитини почнуться конвульсії? Вона гірко зауважила, що тато дуже переймався здоров’ям мами та Сьюзан, а її? Невже він думає, що вона зможе далі так жити без сну? Але тепер вона не здасться… тільки не вона. Вона б доглядала за цією противною малою тваринкою, навіть якби це її вбило. Вона дістане книгу про гігієну для дітей і ні від кого не залежатиме. Вона ніколи не прийде до батька за порадою… не турбуватиме маму… вона лише звертатиметься до Сьюзан у надзвичайних випадках. Вони ще побачать!
Відтак, коли після двох ночей відсутності пані Блайт повернулася додому й спитала Сьюзан, де ж Рілла, її просто шокувала лаконічна відповідь Сьюзан:
– Вона нагорі, пані лікарко люба, вкладає своє дитя спати.
VIII. Рілла приймає рішення
Цілі сім’ї й кожен зокрема вже призвичаїлися до нових умов і прийняли їх без жодних застережень. Уже через тиждень усім здавалося, що дитя Андерсонів жило в Інглсайді здавна. Після перших трьох безсонних ночей Рілла знову спала, автоматично встаючи, коли доводилося. Вона купала, годувала й одягала так вміло, ніби займалася цим усе своє життя. Їй не подобалася ані ця робота, ані сама дитина. Вона досі тримала її так сторожко, наче то був якийсь вид маленької ящірки, причому дуже тендітної. Але вона ретельно виконувала свою роботу, відтак не було в Глен Сент Мері чистішої й більш доглянутої дитини. Вона навіть щодня зважувала немовля, записуючи результати в щоденник. Але іноді жалісливо питала саму себе, чому лиха доля повела її в той фатальний день стежкою Андерсонів. Ширлі, Нан і Ді не дражнили