– Брюс обожнює Джема, – відповіла пані Блайт. – Коли він приїжджає сюди, ходить слідом за Джемом тихенько, наче вірний малий собака, поглядаючи на нього з-під чорних брів. Він ладен заради Джема на все, я цьому дуже вірю.
– А Джем і Фейт стануть парою?
Пані Блайт усміхнулася. Усім було відомо, що панна Корнелія, яка так ненавиділа чоловіків, у похилому віці взялася створювати пари.
– Вони просто добрі друзі, панно Корнеліє.
– Дуже добрі друзі, я певна, – із розумінням підтвердила панна Корнелія. – Я все чула про вчинки молоді.
– Я не сумніваюся, що Мері Венс бачить, чим Ви займаєтеся, пані Маршал Еліот, – багатозначно сказала Сьюзан, – але думаю, соромно говорити про дітей, що створюють пари.
– Дітей! Джему двадцять один, а Фейт дев’ятнадцять, – різко відповіла панна Корнелія. – Не забувай, Сьюзан, що ми, старші люди, не єдині дорослі в цьому світі.
Ображена Сьюзан, яка не могла згадувати про свій вік, не з суєтності, а від страху, що люди подумають, наче вона не може працювати, повернулася до своїх «Нотаток».
– Карл Мередіт та Ширлі Блайт повернулися додому ввечері минулої п’ятниці з Академії Квінз. Ми розуміємо, що Карл матиме практику в школі Гарбоу Гед наступного року, проте певні, що він користуватиметься популярністю та буде успішним вчителем.
– Він в будь-якому випадку навчить дітей усього, що знає про комах, – сказала панна Корнелія. – Він ще навчається у Квінзі, але пан Мередіт та Розмарі хотіли, аби він поїхав до Редмонда цієї осені. Проте Карл має незламний стрижень всередині, він хоче самостійно заробити собі на навчання в коледжі. У нього все буде добре.
– Волтер Блайт, який викладав у Лоубріджі останні два роки, звільнився, – прочитала Сьюзан. – Він хоче вирушити до Редмонда цієї осені.
– А Волтер має достатньо сил, щоб переїхати до Редмонда? – стурбовано спитала панна Корнелія.
– Ми сподіваємося, що до осені матиме, – відповіла пані Блайт. – Пробайдикувати все літо на відкритому повітрі під сонячним промінням піде йому на користь.
– Тиф важко подолати, – співчутливо сказала панна Корнелія. – Особливо, коли Волтер заледве уник небезпеки. Думаю, йому краще ще рік не йти в коледж. Але ж він такий амбіційний. А Ді й Нан теж поїдуть?
– Так. Вони обидві хотіли вчителювати ще рік, але Гілберт думає, їм краще поїхати до Редмонда цієї осені.
– Я цьому рада. Вони пильнуватимуть Волтера й глядітимуть, аби він не надто сильно вчився. Думаю, – продовжувала панна Корнелія, краєм ока глянувши на Сьюзан, – що після такої різкої реакції кілька хвилин тому, небезпечно мені припускати, що Джеррі Мередіт задивляється на Нан.
Сьюзан