– Тепер я щаслива! Я б не змогла жити в місці, де немає дерев – мені б бракувало чогось життєво необхідного. Про струмок я тепер тебе вже не питатиму – це було б занадто.
– Але там є струмок – він, власне, перетинає куток саду.
– Тоді, – сказала Енн, задоволено й протяжно зітхнувши, – цей будинок, що ти знайшов – мій Будинок Мрії і не інакше.
III. Країна мрій
– Ти вже вирішила, кого запросиш на весілля, Енн? – спитала пані Рейчел Лінд, завзято вишиваючи серветки на стіл. – Пора розсилати запрошення, навіть якщо вони будуть неформальними.
– Я не планую запрошувати багато гостей, – сказала Енн. – Ми хочемо, щоб наш шлюб побачили лише ті, кого ми найбільше любимо. Гілбертові рідня та друзі, пані та пані Аллан, і пан та пані Гаррісон.
– Були часи, коли ти б не перелічила пана Гаррісона поміж своїх найближчих друзів, – сухо сказала Марілла.
– Ну, він мені не ДУЖЕ сподобався під час нашої першої зустрічі, – визнала Енн і засміялася над спогадами. – Але пан Гаррісон за час нашого знайомства виріс в моїх очах, а пані Гаррісон дуже мила. І, звісно, ще пані Лаванда і Пол.
– Вони вирішили приїхати на острів цього літа? Я думала, вони збираються в Європу.
– Вони передумали, коли я написала їм, що виходжу заміж. Сьогодні я отримала листа від Пола. Він каже, що просто мусить приїхати на моє весілля, що б не було з Європою.
– Ця дитина завжди тебе боготворила, – зауважила пані Рейчел.
– Ця «дитина» вже стала дев’ятнадцятирічним юнаком, пані Лінд.
– Як швидко летить час, – блискуче й оригінально відповіла пані Лінд.
– Можливо, з ними приїде Шарлотта Четверта. Вона передала через Пола, що приїде, якщо чоловік її відпустить. Цікаво, чи вона ще носить ті велетенські блакитні банти, і чи чоловік називає її Шарлоттою чи Леонорою. Я б хотіла, щоб Шарлотта приїхала до мене на весілля. Вони планують бути в Будинку Відлуння наступного тижня. Потім, ще Філ з Преподобним Джо…
– Не можу слухати, коли ти так говориш про священника, Енн, – суворо сказала пані Рейчел.
– Але так його називає його дружина.
– То їй слід мати більше поваги до його священної посади, відказала пані Рейчел.
– Я чула, як ви й самі досить критично відгукувалися про священників, – дражливо сказала Енн.
– Так, але я це роблю шанобливо, – заперечила пані Лінд. – Від мене ти ніколи не чула, щоб я давала священникам прізвиська.
Енн видушила усмішку.
– Добре, отже, ще Діана, Фред, маленький Фред і Маленька Енн Корделія – і Джейн Ендрюс. Хотіла б, щоб були пані Стейсі, тітка Джеймсіна, і Прісцилла, і Стелла. Але Стелла у Ванкувері, Пріс в Японії, а пані Стейсі вийшла заміж в Каліфорнії, тітка Джеймсіна поїхала в Індію вивчати поле місії своєї дочки, незважаючи на свій страх перед зміями. Просто жахливо – як людей може розкинути по всій планеті.
– Не так замислив Господь, ось що я про це думаю, – авторитетно заявила пані Рейчел. –