– Ребекка Дью ніколи не терпіла котів, – розказує мені тітка Чатті, – а Порошинку й поготів. Старий пес пані Кемпбелл… вона тоді тримала пса… приніс його в пащі два роки тому. Думаю, йому здалося, що марна справа – тягнути кошеня до пані Кемпбелл. Воно, мале бідняточко, було все мокре й замерзле, а кістки так випирали зі шкурки. Навіть найчерствіше серце б не виставило бідолаху геть. Тож ми з Кейт його залишили, але Ребекка Дью через те й досі косо на нас дивиться. Тоді ми були менш дипломатичні. Нам вартувало прикинутися, що ми його не візьмемо. Не знаю, чи ви зауважили… – Тітка Чатті розважливо озирнулася на двері, що вели з їдальні до кухні… – як ми справляємося з Ребеккою Дью.
Я тоді помітила… Спостерігати за цим було казково. Саммерсайд і Ребекка Дью можуть собі уявляти, що вони усім верховодять, проте вдови знають свою справу.
– Ми не хотіли брати на квартиру банкіра… молодик завдав би нам стільки клопотів, а якби він пропускав Служби Божі, нам би довелося страшенно турбуватися. Та ми вдали навпаки, а Ребекка Дью й слухати не захотіла. Як добре, що в нас є ви, сонце. Я просто впевнена, що готувати для такої квартирантки буде за щастя. Надіюся, ми всі вам сподобаємося. Ребекка Дью має декілька дуже гідних рис. Коли ми взяли її п’ятнадцять років тому, вона була зовсім не такою охайною, як зараз. Якось Кейт була змушена написати її ім’я… ‘‘Ребекка Дью’’… просто по дзеркалі у вітальні, щоб вона побачила пил. Але то сталося вперше й востаннє. Ребецці Дью не потрібно натякати двічі. Надіюся, у кімнаті вам буде комфортно. Можете залишати вікно відчиненим на ніч. Кейт цього не схвалює, проте їй відомо, що квартиранти мусять мати привілеї. Ми спимо в одній кімнаті, тому домовилися так, що одну ніч вікно зачинено для неї, а на наступну – відчинено для мене. Такі невеличкі непорозуміння завжди можна владнати. Було б бажання – то й можливість знайдеться. Не лякайтеся, якщо почуєте, як Ребекка весь час шастає серед ночі. Вічно їй щось вчувається, і вона встає глянути, звідки ті звуки. Думаю, тому вона не хотіла брати банкіра. Боялася, що раптом наткнеться на нього у своїй нічній сорочці. Надіюся, ви не проти, що Кейт мовчазна. Просто в неї така манера. А вона точно має що сказати… вони з Амасою Мак-Комером замолоду об’їздили світ уздовж і вшир. От би мені її теми для балачки, але я ніколи не бувала далі за Острів Принца Едварда. Мене часто цікавило, чого так у світі повелося… я люблю потеревенити й не маю про що, а Кейт – стільки всього бачила й не терпить розмов. Але, думаю, Господь найкраще знає.
Хоч тітонька Чатті – ще та балакуха, вона видала все це не на одному подиху. Я з відповідними інтервалами вставляла свої зауваження, та вони були несуттєві.
Вони тримають корову, яку випасають на ділянці пана Джеймса Гамільтона, вище по дорозі, а Ребекка Дью ходить туди її доїти. Ми завжди маємо предостатньо вершків, а щоранку й щовечора Ребекка Дью передає крізь хвіртку в мурі склянку свіжого молока ‘‘Прислузі’’ пані Кемпбел. Молоко призначене для ‘‘Крихітки