Мені було не відомо, що Робін та її матір Рут полювали за багатою чорною зіркою для Робін відтоді, як вона закінчила коледж. Я відчував від неї сильну сексуальну енергію, щось типу якоїсь хімії. Вона каже, що пізніше тієї ночі ми залишилися удвох, і що я заснув у неї на колінах, пускаючи на неї слюні. Напевно, це вірний шлях, щоб завоювати жінку – пускати на неї слину.
Побачивши її та її матір у режимі атаки, я зрозумів, що її матір була тією розважливою жінкою, що інвестує в свою дочку так, щоб та стала кимось видатним або приймні змогла підчепити собі видатного чоловіка. Вони якимось чином пробралися на Шоу Косбі, а потім потрапили і до його будинку в Лос-Анджелесі.
Абсолютно точно, я не хотів класти гроші до її кишені, але читати розповідь Робін про наші зустрічі – це однаково, що читати найгірший роман, який ви собі лише можете уявити. Вона розповідає про наші перші побачення в Лос-Анджелесі, згадуючи про час, коли її мати та сестра мали їхати до Японії, і вона залишилась зі мною на одинці.
«Я не знаю, що ти задумала, і що це за хлопець взагалі. Не знаю, кому ти намагаєшся нашкодити, – говорила їй мати. – Іноді мені здається, що ти намагаєшся зробити боляче мені, адже я забагато від тебе вимагаю. Іншим разом я відчуваю, що ти шкодиш сама собі, адже тобі складно жити згідно зі стандартами, яких я від тебе вимагаю. Але я точно знаю одне: коли ти граєш із вогнем, ти можеш обпектися, і пом’яни моє слово, деякі речі просто занадто небезпечні, щоб грати з ними».
Це лайно звучить як погана мильна опера. Її мати, ймовірно, сказала щось типу:
Чіпляй цього хлопця на гачок. Це те, до чого я тебе готувала всі ці роки. У нас не вийшло з Едді Мерфі та Майклом Джорданом, тож давай спробуємо цей великий жирний мішок бабла.
– Мамо, ти про що?
– Я доклала забагато зусиль, щоб отак от просто впустити…
– Мам, ми просто розважаємось. Невже ти думаєш, що я не заслуговую трохи розважитися?
Безжальна Рут поводилась так, немов я був якимось дармоїдом, що намагається запустити свої руки в гроші від Лідера класу, які, між іншим, не вартували навіть місячної оренди моєї квартири. У них не було нічого, аж поки на сцені не з’явився я. Вони були просто двома бідним шарлатанками. У них загалом нічого не було. Лише якісь великі ілюзії.
У своїй книзі Робін натякає, що ми не спали разом, але насправді я добився свого на першу або другу ніч, коли вона прийшла до мене в готель. Вона ж натомість стверджує, що ми гуляли по торговому центру і годинами грали з цуценятами в зоомагазинах.