Розповісти про те, як їй було страшно і чого вартував їй цей інспекторський допит, дівчинка могла тільки старшій сестрі Броніславі – вони були надзвичайно дружні. Броня майже так само добре вчилася, як і Маня, тому розуміла її як ніхто інший. «Не переживай, Анчупечо, ти все зробила, як повинна була, ти велика розумниця!», – сказала тоді дівчинці старша сестра. І поцілувала в лоб, зовсім як зробила це перед усім класом мадемуазель Тупальська, якій провал перевірки загрожував набагато серйознішим покаранням, ніж погані оцінки.
‐ Чому в школі, де навчалася маленька полька Марія Склодовська, не викладали польську мову?
‐ Яка мова була найважливішою в Європі в той час? А яка є такою зараз?
‐ Хто з родини Склодовських міг після школи вступити до варшавського університету? Чому?
‐ Кого класна дама Антоніна Тупальська попросила відповідати, коли до школи з перевіркою несподівано прийшов інспектор?
Розділ п’ятий. В якому у сім’ї Склодовських одне за одним трапляються два великих горя
Я буду навік вдячна своєму обожнюваному батькові за те, що він зробив для мене, а зробив він незмірно багато. Лише одне мене засмучує – що ми не в змозі відповісти йому тим самим. Ми можемо тільки любити і шанувати його, наскільки це в людських силах .
Попри те, що Маня добре вчилася, і навчання давало їй втіху, ці роки свого життя назвати радісними вона ніколи так і не змогла. Біди і справжні нещастя випадали на долю родини Склодовських одне за одним.
Дівчинці було всього шість років, коли у день повернення всієї родини з літніх канікул тато Владислав отримав офіційного листа про те, що він більше не обіймає посаду субінспектора гімназії, де працював. Начальству не подобалося те, що він співчував рідній Польщі, яка втратила самостійність, і навчав своїх дітей польської грамоти. Пана Склодовського понизили до простого вчителя і скоротили платню. Разом з посадою він залишився і без службової квартири. Тому його велика родина змушена була зменшити витрати і переїхати до меншого помешкання, ще й розташованого на розі будинку – взимку в таких квартирах із пічним опаленням жахливо холодно.
Щоб заробити на життя і поїздки мами Броніслави до моря, де вона підліковувала туберкульоз, що її мучив, татові Владиславу довелося брати учнів на повний пансіон. Це означало, що десять, іноді більше хлопчиків жили разом з усіма численними Склодовськими. Батько сімейства давав їм уроки з усіх необхідних предметів і на додачу забезпечував харчуванням. У квартирі стояв постійний шум і було неймовірно тісно.
Справжнє лихо прийшло в сім’ю, коли один з хлопчиків-пансіонерів захворів на жахливу хворобу – черевний тиф, а від нього заразилися сестри Зося і Броня. Ліків від цієї недуги тоді не було і старша з дівчаток так і не змогла одужати.