Із вікна, з якого він випав, почулися постріли. Тримаючись за кишені, щоб не розгубити залишки насіння, Петик вибіг на вулицю.
За рогом будинку на нього вже чекав Макс. Постріли не змовкали, тому вони швиденько заховались у кущі.
– Що там трапилось? – почав допитуватись Макс, міцно втримуючи Петика, який усе ще поривався кудись бігти. – Ти здійняв такий тарарам, що розбудив, мабуть, усе місто!..
– Що трапилось, що трапилось!.. – Петик, зрештою, заспокоївся і відразу ж дістав із кишені жменю насіння. – Ти, посилаючи мене на завдання, міг би добре все продумати! Знаєш, які в Дага вузенькі вентиляційні ходи? Він, мабуть, навмисне зробив їх такими тісними, щоб я не зумів пролізти. А як там душно, ти хоч здогадуєшся? Отож-бо…
– Мені не цікаво слухати про твої власні проблеми. Розповідай швидше, що ти там чув та кого бачив.
І Петик із задоволенням почав розповідати, яку невиправну помилку зробив тоді Макс, караючи його за повідомлення про зв’язок Дага з Перевертнем. У нього ще й досі ниє потилиця від тумаків. Зараз там, нагорі Петик бачив своїми очима, як вони удвох розмовляли і чув, як вони домовлялись знешкодити його – Макса.
– Ти нічого не плутаєш? Вони розмовляли про мене? – Макс струсив із себе лушпиння від насіння. – Може, ти через своє лузання недобре щось почув? Я чомусь упевнений, що ти й там залишив гори лушпини?…
– Я прекрасно все чув, і не чіпляйся до мого насіння! – Петик, лузаючи, ще гучніше почав плямкати. – Говорили вони тільки про тебе, так що можеш чекати неприємностей. Невідомо, чому через тебе і я повинен страждати. Грошей ти мені за роботу давно вже не виплачуєш. А тепер, коли тебе залишили без ліцензії, і поготів не будеш платити. Тоді, хоч не забороняй мені лузати насіння. Якби не воно, то мені довелося б знову розпочати палити. А ти ж повинен знати, як це шкідливо для здоров’я! І взагалі, ти хоч трошки турбуєшся про здоров’я своїх підлеглих?
– Перестань верзти всяку нісенітницю, – відповів Макс, напружено роздумуючи над повідомленням Петика. – Ми приготуємо для головорізів Перевертня добру пастку. Пішли звідси.
Пастка для Перевертня
Сонце пекло немилосердно, і Петик хотів закричати від болю – такі страждання спричиняли йому опіки. Але ні кричати, ні взагалі рухатись він не мав жодної можливості, бо був міцно прив’язаний до стовбура поваленого на землю дерева. І взагалі, йому поки що треба було помовчати. Від голови Петика ген аж до асфальтової дороги тягнувся струмочок із його насіння. Усе це було частиною хитро задуманої Максом пастки для Перевертня та його бандитів. І хоч як Петик пручався та протестував проти такого «мудрого» плану, але Макс наполіг на своєму.
Їм стало відомо з достовірних джерел, що недалеко від цього місця, біля високого розлогого дубу завжди збираються на таємні зібрання Перевертень та його хлопці. Саме тут вони задумують усі свої підступні плани. А доріжка з насіння мала збити їх з пантелику та заманити