вам, як у такій ситуації я надбав свій невеликий талант.

      У місті був ще один книжковий хлопець на ім’я Джон Коллінз, з яким я був добре знайомий. Інколи ми дискутували й дуже полюбляли посперечатися, прагнули переконати один одного. Така схильність до суперечок, між іншим, здатна перетворюватись на погану звичку, часто роблячи людей абсолютно нестерпними в компанії інших через обставини, в яких її застосовують в життєвих ситуаціях. Тобто, крім того, що вона підкислює та псує розмову, вона розпалює протистояння та ворожість там, де могла би виникнути дружба. Я посягнув це, читаючи дискусійні книги про релігію мого батька. Відтоді я спостерігав, що люди зі здоровим глуздом рідко мають цю звичку, окрім юристів, працівників університетів і різноманітних людей, які виросли в Единбурзі.