Королівський убивця. Assassin. Робин Хобб. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Робин Хобб
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Зарубежное фэнтези
Год издания: 1996
isbn: 9786171275850
Скачать книгу
«Від холоду я не можу ні зігнутися, ні розігнутися. Я більше неспроможний будувати кораблі взимку», – таке він мені передав. Тож я залишив роботу на підручних і сам по нього подався. Мастфіш не міг відмовити, дивлячись мені в обличчя. Коли він приїхав, я забрав його до корабельні й показав опалюваний ангар, достатньо великий, щоб там помістився корабель. Ми цей ангар спеціально для нього і спорудили, щоб він будував там кораблі та не мерз. Але не це його переконало, а білі дуби, які привезла мені Кеттрікен. Побачивши дерево, не міг стриматися й одразу ж різонув його ножем. Воно напрочуд рівне і з наскрізь міцною серцевиною. Ми вже почали готувати дошки. Це будуть чудові кораблі, з лебединими шиями, а по воді пливтимуть, як морські змії.

      Ентузіазм, що охопив його, передався й мені. Я вже уявляв, як здіймаються й опускаються весла, як надимаються вітрила на квадратних щоглах.

      Тоді посуд із рештками їжі відсунуто, і він почав розпитувати про події у Джампі. Змусив мене представити кожен інцидент із кожної можливої перспективи. За час цієї розмови я наче пережив усе ще раз, а мій гнів, викликаний зрадою, розгорівся заново.

      Веріті помітив це. Відхилився на кріслі, щоб сягнути по чергове поліно. Вкинув його у вогонь, пославши до димаря рій іскор.

      – Ти маєш якісь питання, – зауважив він. – Цього разу можеш їх поставити.

      Склав руки на колінах і чекав.

      Я намагався опанувати свої почуття.

      – Принц Регал, ваш брат, – обережно розпочав я, – вчинив найвищу зраду. Влаштував убивство старшого брата вашої дружини, принца Раріска. Спробував зав’язати змову, що призвела б до вашої смерті. Його метою було узурпувати вашу владу та відняти вашу наречену. І, хоч це й дрібниця, двічі намагався вбити мене. Та Барріча.

      Я зупинився, щоб перевести віддих і дати серцю та голосу заспокоїтися.

      – Ми обидва погоджуємося, що це й справді так. Але це складно довести, – тихо зауважив Веріті.

      – І на це він розраховує, – кинув я, а затим відвернувся від Веріті, щоб стримати злість. Інтенсивність цього гніву мене вразила, бо досі я собі такого не дозволяв. Кілька місяців тому, напруживши всі почуття, щоб вижити, я відтрутив ненависть геть, а то не зберіг би ясності думок. Далі йшли виснажливі місяці, коли я одужував від спатроленого Регалом отруєння. Я навіть Баррічу не міг всього розповісти, адже Веріті ясно наказав, щоб ніхто не знав про все, що сталося, більше, ніж слід. А зараз я стояв перед своїм принцом і тремтів од сили власного гніву. Раптом моє обличчя засмикалося у різких судомах. Це вразило мене достатньо, щоб я змусив себе заспокоїтися.

      – Регал на це розраховує, – спокійно сказав я. Тим часом Веріті не ворухнувся і не змінився на виду, попри мій вибух. Поважно сидів край свого кінця столу, склавши перед собою пошрамовані роботою руки й дивлячись на мене темними очима. Я опустив очі на поверхню стола й торкнувся кінчиком пальця різьбленого завитка на розі.

      – Він не шануватиме вас за те, що ви дотримуєтеся законів