Ентузіазм, що охопив його, передався й мені. Я вже уявляв, як здіймаються й опускаються весла, як надимаються вітрила на квадратних щоглах.
Тоді посуд із рештками їжі відсунуто, і він почав розпитувати про події у Джампі. Змусив мене представити кожен інцидент із кожної можливої перспективи. За час цієї розмови я наче пережив усе ще раз, а мій гнів, викликаний зрадою, розгорівся заново.
Веріті помітив це. Відхилився на кріслі, щоб сягнути по чергове поліно. Вкинув його у вогонь, пославши до димаря рій іскор.
– Ти маєш якісь питання, – зауважив він. – Цього разу можеш їх поставити.
Склав руки на колінах і чекав.
Я намагався опанувати свої почуття.
– Принц Регал, ваш брат, – обережно розпочав я, – вчинив найвищу зраду. Влаштував убивство старшого брата вашої дружини, принца Раріска. Спробував зав’язати змову, що призвела б до вашої смерті. Його метою було узурпувати вашу владу та відняти вашу наречену. І, хоч це й дрібниця, двічі намагався вбити мене. Та Барріча.
Я зупинився, щоб перевести віддих і дати серцю та голосу заспокоїтися.
– Ми обидва погоджуємося, що це й справді так. Але це складно довести, – тихо зауважив Веріті.
– І на це він розраховує, – кинув я, а затим відвернувся від Веріті, щоб стримати злість. Інтенсивність цього гніву мене вразила, бо досі я собі такого не дозволяв. Кілька місяців тому, напруживши всі почуття, щоб вижити, я відтрутив ненависть геть, а то не зберіг би ясності думок. Далі йшли виснажливі місяці, коли я одужував від спатроленого Регалом отруєння. Я навіть Баррічу не міг всього розповісти, адже Веріті ясно наказав, щоб ніхто не знав про все, що сталося, більше, ніж слід. А зараз я стояв перед своїм принцом і тремтів од сили власного гніву. Раптом моє обличчя засмикалося у різких судомах. Це вразило мене достатньо, щоб я змусив себе заспокоїтися.
– Регал на це розраховує, – спокійно сказав я. Тим часом Веріті не ворухнувся і не змінився на виду, попри мій вибух. Поважно сидів край свого кінця столу, склавши перед собою пошрамовані роботою руки й дивлячись на мене темними очима. Я опустив очі на поверхню стола й торкнувся кінчиком пальця різьбленого завитка на розі.
– Він не шануватиме вас за те, що ви дотримуєтеся законів