Утім, у першій книзі нам ітиметься не лише про загальне вчення про феноменологічні редукції, які роблять видимими та доступними для нас трансцендентально очищену свідомість і її сутнісні кореляти; ми також воліємо спробувати здобути певні уявлення про найзагальнішу структуру цієї чистої свідомості та, завдяки цьому, про найзагальніші групи проблем, напрями досліджень та методи, які належать до нової науки.
Потому в другій книзі ми ретельно розглянемо деякі особливо значливі групи проблем, систематичне формулювання і типове розв’язання яких є передумовою того, аби можна було насправді прояснити складні стосунки феноменології з фізичними природничими науками, психологією і гуманітарними науками, а з іншого боку, також з усіма апріорними науками. Накреслені при цьому феноменологічні начерки воднораз пропонують бажані засоби значно поглибити здобуте в першій книзі розуміння феноменології та отримати незрівнянно багатше за змістом знання величезного кола її проблематики.
Третя і завершальна книга присвячена ідеї філософії. Має стати зрозумілим, що справжня філософія, ідея якої – це ідея здійснення абсолютного пізнання, вкорінена в чистій феноменології в настільки серйозному сенсі, що строге, систематичне обґрунтування і реалізація цієї першої серед усіх філософій є неодмінною передумовою для кожної метафізики та іншої філософії – «яка може постати як наука».
Оскільки тут феноменологія має бути обґрунтована як наука про сутності – як «апріорна» або, як ми також говоримо, ейдетична наука, потрібно, аби всім присвяченим самій феноменології зусиллям передував шерег фундаментальних роз’яснень сутності та науки про сутності,