Останнім відрекомендувався молодий японець, який займав місце по праву руку від Кейтаро:
– Кацуро Такеда. Осака, Японія.
Тимур нахилився, чекаючи продовження, але з вуст Такеди не злетіло більше ні слова
– Дякую, – закінчив знайомство Кейтаро Рока, – отже, нас одинадцятеро. – Джеп опустив голову, збираючись з думками. – Мені важко починати цю розмову, оскільки до цього моменту кожен з вас володів різним рівнем доступу до інформації. Дехто, як Алан, Стефан чи Тимур, взагалі не знає до пуття, про що йдеться. У той же час всі ви незалежно від рівня поінформованості зробили свій внесок у проект «NGF», – Кейтаро насупив брови, з кутиків очей на скроні поповзли блискавки зморщок. – Місяць тому події почали виходити з-під контролю. Два тижні тому взагалі все пішло шкереберть… Саме тому ви тут… Кожен з вас, – старий японець по черзі показав пальцем на Алана, Стефана та Тимура, – завтра прослухає вступну лекцію, познайомиться з комплексом. Працівники нашої лабораторії дадуть відповіді на всі питання. Нині, за відсутності часу, мій колега Ральф Доернберг обмежиться тим, що коротко викладе суть проблеми.
Джеп зробив жест рукою у напрямку канадця, запрошуючи вченого до розмови.
– Ми розробляємо ботів, – без довгих прелюдій вступив нейрохімік.
Тимур сіпнувся і продер очі. Від цього моменту він забув про сон. Вибудувати велетенський дослідницький комплекс бозна-де посеред пустелі для того, щоб програмувати ботів? Вони з глузду з’їхали! Програміст пробігся очима по обличчях з протилежного боку стола. Чекав, що хтось встане, розрегочеться і, поплескавши Ральфа по плечу, скаже: «Ну, все, пожартували – і досить». Ніхто не поворухнувся. Ральф, глибоко зітхнувши (він точно має проблеми з серцем, подумав Тимур) правив далі:
– Не знаю, чи слово «розробляємо» доречне у нашому випадку, – нейрохімік якось відсторонено втупився у стелю, – мабуть, правильніше сказати «вирощуємо». Та що казати, навіть означення «бот» не вельми пасує до того, що ми… гм… виростили, – старий опустив погляд. – Абревіатура «NGF» розшифровується як «New Generation Fighter[48]». Спочатку ми називали хлопчиків «перспективними бойовими одиницями», але згодом Вілл Ноланд вигадав дражнити їх ботами. Певною мірою, це відповідало дійсності, хоча вони не є ботами в повному розумінні, – Ральф, лукаво примружившись, зиркнув на Тимура: – Б’юсь об заклад, пан Коршак здивується.
– Я перепрошую, Ральфе, ви розробляєте роботів? – не втримався українець.
Канадець затнувся, трохи сердитий через те, що його перервали. Втрутився Кейтаро:
– Тимуре, ви ж програміст.
– Так.
– Припускаю, ви добре розумієте, що таке штучний інтелект.
– В загальних рисах.
– Принаймні ви усвідомлюєте всі його обмеження.
– Безперечно.
– То невже ви вважаєте, що роботи можуть на рівних протистояти людині?
– Ні… Звісно, ні.
– Оце