Вона поклала ключ у кишеню й стала походжати доріжкою, вкотре роздивляючись вже знайому до дрібниць місцину. Здавалося, крім неї сюди ніхто ніколи не приходив. Якийсь час дівчинка не зводила погляд зі стіни або, краще сказати, плюща, що суціль вкривав її. Ця витка рослинність збивала з пантелику: за темно-зеленим листям муру не було видно зовсім.
Її охопив відчай: бути так близько від мети, мати ключ і жодної зачіпки, щоб отримати бажане. Так нічого й не придумавши, Мері попрямувала додому, вирішивши, однак, що це ще не кінець історії і пошуки триватимуть.
Пані Медлок дозволила Марті переночувати вдома, але наступного ранку вона вже була в маєтку, ще рум’яніша, ніж завжди, і в доброму гуморі.
– Я встала до сходу сонця – о четвертій годині, – розповідала вона Мері. – А світанок зустріла в полі. Як же там гарно рано вранці: перші промені такі ніжні, пташки прокидаються, всюди снують зайці. А ще я зовсім не втомилася, бо тільки частину дороги йшла пішки – якийсь чоловік взяв мене на підводу.
Також Марта розповіла, як добре вона провела свій вільний день. Спочатку допомогла матері з пранням, а потім напекла солодких пиріжків.
– Вони були ще гарячі, коли діти прибігли з поля. В будинку так смачно пахло випічкою, і вогонь так гарно палав у вогнищі, що діти кричали від щастя. Наш Дікен завжди каже, що в нашій хаті сам король міг би жити – так в ній затишно.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.