А ось Войовничі Дерева приручити так і не вдалося. Варто мандрівникові увійти в ліс, де ростуть такі дерева, як вони одразу відшмагають незваного гостя всіма своїми гілками і виштовхнуть геть.
Але ці неприємні речі існують лише в кількох віддалених районах Країни Оз. Я припускаю, що в кожної країни є свої маленькі недоліки, тому навіть ця майже досконала казкова країна не може бути цілком ідеальною. Колись тут також жили злі відьми. Але поступово усіх їх знищили. Тож, як я вже сказав, в Озі панує лише мир і щастя.
Тепер Країною Оз править добра Озма, і ніколи ще жителі так не любили свою правительку, як зараз. Вони цілковито впевнені, що Озма – найкрасивіша дівчинка в усьому світі. А також найрозумніша й найдобріша.
Дороті Гейл вже не раз бувала у Країні Оз, пережила тут безліч пригод і знайшла багато друзів. Але Озма – її найкраща подружка. Вона навіть зробила Дороті принцесою і запросила її жити до себе в палац, але Дороті відмовилася, посилаючись на те, що тітці з дядьком буде так самотньо без улюбленої племінниці.
Однак тепер, коли дядько Генрі потрапив у халепу, Дороті вирішила повернутися у Країну Оз і попросити Озму про дещо.
Через кілька секунд після того, як вона подала таємний сигнал у своїй маленькій спальні, дівчинка з Канзасу вже сиділа у чудовій кімнаті в палаці Озми у Смарагдовому місті Озу. Коли з обіймами і поцілунками було покінчено, Озма схвильовано запитала:
– Що трапилося, Дороті? У тебе якісь неприємності? Чому ти така сумна?
Дороті важко зітхнула:
– Зі мною все в порядку, а от дядько з тіткою… схоже, їм доведеться залишити свою ферму в Канзасі.
– Розкажи все по черзі, – співчутливо попросила Озма.
– Розумієш, дядько Генрі зовсім збіднів. Ферма більше не приносить йому доходів. І ось одного разу він позичив грошей і підписав папір, де було сказано, що, в разі неповернення їх у визначений термін, у нього заберуть ферму. Дядько сподівався зібрати добрий урожай і розрахуватися з боргами, та цього не сталося. І ось тепер їх з тіткою виганяють з ферми, а їм нікуди податися. Вони такі старі та хворі, що зовсім вже не можуть працювати, тож це доведеться робити мені, хіба що…
– Що, люба? – підбадьорливо усміхнулася Озма, але Дороті ніяк не наважувалася вимовити найголовніші слова.
– Я б хотіла залишитися тут, у Країні Оз, – почала вона. – Ти ж запрошувала мене, правда? Але я не можу залишити дядька й тітку…
– Якщо я правильно тебе зрозуміла, – розсміялася Озма, – мені доведеться запросити твоїх родичів, інакше ти не залишишся. Що ж, я згодна.
– Правда? Це ж просто чудово! – Дороті від радості заплескала в долоні. – Ти перенесеш їх сюди? Може, ти і ферму їм