Симон Петлюра. Виктор Савченко

рук російського командування». З’їзд ухвалив створити при Центральній Раді Український Генеральний військовий комітет, який би взявся за організацію українського війська. До складу комітету ввійшли: В. Винниченко, С. Петлюра, М. Міхновський та інші. Незабаром Петлюра очолив цей комітет, хоча на той час він іще не був самостійним політиком. Із приїздом до Києва він увійшов до «клану» Винниченка й почав керуватися рішеннями ЦК УСДРП.

      Із травня 1917-го національне питання стало одним із найхворобливіших для нової влади. Політичні структури Тимчасового уряду не визнали рішень військового з’їзду, назвавши Український Генеральний комітет «цілковито приватною самостійною організацією». Несхвально поставилася влада й до ідеї «українізації» армії. О. Керенський, тоді ще військовий міністр Тимчасового уряду, прибувши до Києва 20 травня, заявив, що перегрупування військ за національним принципом неможливе. 26 травня Центральна Рада звернулася до Тимчасового уряду із пропозицією визнати автономію України у складі Росії. Але з Петрограда надійшли категорична відмова й заборона проведення ІІ Всеукраїнського військового з’їзду. Центральна Рада вирішила готуватися до «самовільного» проголошення автономії України. Відтак, Симон Петлюра залишився правителем без влади. Генеральний комітет на той час лише на словах міг на щось упливати, адже більшість військових очільників його ігнорувала.

      ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд відкрився 7 червня і став, по суті, першим тріумфом Петлюри – з’їзд знаменував народження Симона як політика, який нарешті почав виходити з тіні Винниченка. З’їзд затвердив Петлюру як главу Генерального комітету та прийняв рішення про те, що накази комітету будуть обов’язковими для всіх вояків-українців і українських військових організацій, ультимативно вимагаючи від російського командування визнати Генеральний комітет. 10 червня Центральна Рада, без узгодження з Тимчасовим урядом, прийняла свій I Універсал, який проголошував автономію України, «не відмежовуючись від Росії, не пориваючи з державою Російською». В Універсалі йшлося про швидку націоналізацію й переділ поміщицької землі, про перевибори місцевої адміністрації.