Середземноморське перехрестя. Андрій Харук

У той же день Гібралтар залишив лінкор «Барем» із супроводом. Його перехід прикривало все з’єднання «Н». 9 листопада літаки з авіаносця «Арк Ройял» бомбили аеродром Кальярі на Сардинії, після чого основні сили адмірала Соммервілла повернулись до Гібралтару, а «Барем» з ескортом неподалік від Мальти приєднався до ескадри Каннінгема.

      Торпедоносець «Свордфіш»

      Заходи оперативного маскування, вжиті британцями, виявились цілком успішними. Коли противник виявив головні сили Середземноморського флоту, то вирішив, що вони вийшли в море задля прикриття чергового конвою. Обмеженню ситуаційної обізнаності сприяла й активна робота ППО британських кораблів – їхні зенітки збили аж вісім італійських літаків-розвідників. Після зустрічі в районі Мальти об’єднані сили британців спочатку взяли курс на Александрію – і італійці цілком логічно сприйняли це як завершення операції. Та насправді це був лише початок…

      «Ілластрієс» вийшов у море 6 листопада 1940 р. У своєму ангарі він ніс 40 літаків – 24 «Свордфіші» з 813-ї, 815-ї, 819-ї та 824-ї ескадрилій, а також 12 винищувачів «Фулмар» і чотири «Сі Гладіатор». Командував кораблем кептен (відповідник капітана І рангу) Д. В. Бойд, який змінив на цьому посту ідеолога операції контр-адмірала Лістера. Він мусив підвести свій корабель непоміченим до Таранто. Від командирських талантів Бойда, його здатності передбачати кроки противника, значною мірою залежав успіх операції.