98
В обох випадках – вірогідно сам Шаповал.
99
Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 59.
100
Там само. – С. 59. Список присутніх свідчить, що Петлюри на цих зборах не було. – Д. Я.
101
Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 60, 61.
102
Солуха П. Договір з Москвою проти гетьмана Павла Скоропадського. – С 62, 78—79, 193. Про політичну програму січових стрільців див.: Там само. – С 71.
103
Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 61—66.
104
Тут і далі цитується за споминами М. Шаповала (С. 98—99), який, у свою чергу, очевидно, цитує працю В. Винниченка «Перед новим етапом. (Наші позиції). – Торонто, 1938. – С. 26—31.
105
Шаповал М. Ляхоманія. Машинопис. – Прага, 1931. – NYPL. – Український архівний фонд імені Микити Шаповала. Дар інж. Сави Зеркаля. – QGA. – 73. – 3949. – С 2.
106
Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1. – С. 67—74.
107
Копиленко О., Копиленко М. Держава і право України. – С. 115.
108
«Тим-то ця подія, яка стала зразу відомою в усіх політичних колах в Києві, сталася поворотним пунктом у підготовці евентуального повстання українського національного табору». – Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – Т. 1. – С 49—50.
109
Там само. – С. 51. «Технічно в нашій праці допомагав наш секретар з Національного Союзу Петро Дідушок, котрий, загалом беручи, був нашим зв'язковим товаришем в зносинах з січовиками і иншими». – Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С.47. Відкритим залишається питання, до якої з груп заколотників належав генерал О. Греков, одним з можливих мотивів участі якого Д. Дорошенко вважав те, що П. Скоропадський двічі відмовився призначити його військовим міністром. Докл. див.: Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє—минуле. – С. 258.
110
Шаповал М. Гетьманщина і Директорія. – С. 50—51.
111
Там само. – С.67.
112
Психологічну атмосферу тих днів Д. Донцов передав двома реченнями: «8-го (листопада) був в палаці у Тетьмана. Це лише його тінь». – Цит. за: Ковалів П. Д-р Донцов про Гетьмана Павла Скоропадського // Визвольний шлях. – 1966, № 4. – С 498.
113
Скоропадський П. Спогади. – С. 303, 305.
114
Директорія… – Т. II. – С 374—375.
115
Директорія… – Т. II. – С. 376.
116
Там само. – С. 377.
117
Про долю російського офіцерства та його якісний склад, зокрема тієї його частини, яка опинилася під знаменами Петлюри, див.: Волков С. Трагедия русского офицерства // http://samisdat.eom/5/55/553-ogl.htm
118
Стефанів 3. Українські збройні сили. 1917—1921 pp. Частина 1. Доба Центральної Ради й Гетьманату (Друге справлене видання). СУВ, 1947. – 118 с – С 111—112.
&n