– Пани милостиві, ваша воля, ваша і сила, як хотіте, так і судіте!
А сам вийме з-за пазухи камінці, зав'язані в хустці, і показує. От як все уже розказали, і той дурень сам сказав, що так було – правда, і за всяким разом виймав з-за пазухи камінці, зав'язані в хустці, кажучи:
– Пани милостиві, ваша воля, ваша і сила, як хотіте, так і судіте!
То суддя думав, що то він показував гроші, що має йому дати, як він на його сторону добре осудить, сказав так:
– Ваш брат дурень і зробив то неумисне – він не знав, що то зле, маму задушив, мама стара була, і сама не сьогодні-завтра умерла б, а може, їй Бог уже таку смерть назначив; ви люди ще молоді, як Бог дасть, то ще будете мати не одну дитину, так, значить, його винуватить не можна, бо хіба він винен, що йому Бог дав такий розум.
Таким способом дурень зостався не винен. А як старший брат з жінкою вийшли з суда, то суддя, прийшовши до нього, сказав:
– А що ж ти там маєш, давай його сюди!
То він вийняв, розв'язав та й каже:
– От я вам показував оці камінці на знак того, що якби тільки ви були зло осудили на мою сторону, то я був би вас усіх позабивав.
«Ге, погана штука! – думає суддя. – І душею покривив, і грошей не узяв».
Ненаситний піп
Був собі заможний дядько. Прийшла смерть, і він помер. Його жінка пішла до попа та й каже йому:
– Я вам, батюшко, заплачу, що схочете, тільки до ладу поховайте мого чоловіка.
Піп радий. Убирається та й іде на похорон.
Правив-правив – скільки влізло. Прийшлося до плати, – одчиняє господиня йому сундук з мідними грошима.
– Беріть, батюшко, скільки вам треба.
Набрав піп повні кишені.
Тоді вона одчиняє ще й другий сундук із срібними грошима.
Чухається піп, що йому робить.
Бере вже він і ті гроші срібні; і в пазуху напхав, і скрізь.
А тоді вона відчиняє йому і третій сундук із золотими грошима.
Дивиться піп – що робить? Набрав уже і в дві жмені; де яка була латка – він і туди напхав.
Попрощався з господинею, подякував та й іде.
Вийшовши з хати, помітив: під хлівом висить хомут з наритниками, та й каже:
– Параско, дай мені і цього хомутця!
А вона каже:
– Візьміть, батюшко.
А піп каже:
– Надінь мені його сюди, на шию.
Наділа вона йому на шию хомута, іде він. Тоді помітив, що на полиці під хлівцем лежить брус, та й каже:
– Параско, дай мені оцього брусика, дай мені сюди його, в зуби!
Так навантажився піп більше, ніж треба. Іде він помаленьку, але наритники якось ізсунулись і попали попові під ноги. Піп заплутався у наритниках та й упав, а брус посунувся йому далі в горло – піп і помер.
Пан та прикажчик
Був