У XV столітті Росія підтримувала дипломатичні й торговельні стосунки з багатьма країнами. В 1466 році Московський великий князь Іван III приймав послів з Вирвана, країни на західному узбережжі Каспію. Посли надовго затримались у великого князя, а коли стали збиратися додому, до них вирішили приєднатися два судна тверських купців на чолі з Афанасієм Нікітіним. У тому, що купецькі кораблі вирішили приєднатися до посольського каравану, немає нічого дивного: розбійників на водних шляхах вистачало, тому поодинці купці намагалися не подорожувати. Відтоді й починаються події, які Афанасій Нікітін занотував у зошитах і які пізніше стали відомі під назвою «Ходіння за три моря». Автор розповідає історію своїх мандрів Кавказьким узбережжям Каспійського моря, Персією, Індією, Туреччиною, Кримом та півднем Росії.
Перше море, яке залишив позаду Афанасій Нікітін, – «Дербенське», чи «Хвалинське»: так у старовину називали Каспійське море.
Про самого Афанасія Нікітіна ми майже нічого не знаємо: ані дати його народження, ані якихось інших відомостей. Вірогідно, Нікітіна поважало купецтво, бо інакше його не обрали б головою торговельної «експедиції».
Караван плив повз Калязин, Углич, Кострому, Плес. Короткі рядки щоденника говорять, що шлях по Волзі Нікітіну був добре знайомий. У Нижньому Новгороді купці зробили тривалу зупинку, очікуючи попутників. Караван, боячись нападу, плив «сторожко і з острахом». Благополучно минули Казань та інші татарські міста, а в дельті Волги на них напав загін астраханського хана Касима. Купці, у той час сміливі воїни, взялися за зброю. Татари «застрелили в нас одного чоловіка, а ми в них двох застрелили», – повідомляє Нікітін. Російські купці втратили і товари, і кораблі. Татари пограбували два судна і захопили в полон чотирьох росіян.
Уцілілі два судна вийшли в Каспійське море. Менше судно під час бурі було розбите і його викинуло на прибережну мілину біля Тархи (Махачкали). Мешканці узбережжя (кайтаки) розтягай товар, а людей захопили в полон.
Пам’ятник Афанасію Нікітіну в Твері
Афанасій Нікітін з десятьма російськими купцями, перебуваючи на посольському судні, щасливо дістався Дербента. В першу чергу він почав клопотати про звільнення полонених через Василя Папіна і Хасанбека. Турботи його успішно закінчилися: через рік купці були звільнені. Але кайтаки не повернули товари. Шах відмовився допомогти купцям з охороною під час подорожі додому. Тому вони вирішили самі впоратися з бідою: «…у кого що є на Русі, і той пішов на Русь, а який повинний, той пішов куди його очі понесли».
Нікітін був у числі тих купців, які для заморської