Така ідея йому прийшла раптово з першим гуркотом грому в дощовий ранній ранок його нового тепер подружнього життя. А переконала остаточно в своєму спонтанному вирішенні раптова новина Річарда про заплановану і таємно зірвану братом втечу леді Равенни. Доставити її в Крейгміллар він доручив другові, Мораю Локслі, як тільки той виправить своє підірване бойової раною здоров'я. За новим володінням – Данноттар, він просив доглянути брата Річарда.
Всього пару годин – і він побачить Крейгміллар …
Дункан любив свої землі. Може тому, що це були не тільки звичні його країні гірські масиви, а здебільшого вражаючої краси лісисті угіддя, з невеликими озерами, болотами і декількома водоспадами. Поблизу від одного з озер на значного розміру пагорбі розташувався дорогий його серцю, величний і неприступний замок – Крейгміллар.
Чому ж зараз йому надзвичайно обтяжливо ступити за ворота родового замку? Невже виною всьому буде неминуча зустріч з Маргарет МакКоул?
Але ж вона знала, що за вимушеним його одруженням з спадкоємицею Гордонів підуть зміни!
Він ясно згадав, як близько трьох років тому ще юна Маргарет, яка неодноразово вже зіштовхувалася з тяготами нещадно долі, застала його одного біля підніжжя водоспаду, що стрімко ніс свої пінисті потоки. Він занурював у чисту прозору воду. Йому хотілося змити з себе тягар втрати. В той згасаючий скорботний день Дункан МакКоул був добре розігрітий шотландським віскі, випитим з нагоди недавньої смерті батька, Фергуса.
Він не встиг з ним попрощатися, так як в черговий раз був удостоєний честі охороняти південно-східні кордони Шотландії. На його плечі раптом ліг тягар відповідальності за численний клан МакКоулів. До їх числа належала і Маргарет, молода вдова, що тільки-но втратила чоловіка – главу клана МакКоулів, його батька …
Вона таки домоглася свого – стала його коханкою! В той же злощасний день! Чому він тільки не встояв тоді?! Невже всьому виною був шотландський віскі? Скільки б Дункан не випивав до тих пір, він завжди себе контролював! Або ж це була свого роду жалість до неї?
Він знав, що вона була нещасною в шлюбі з його батьком. Зовсім дівчиськом її видали з примусу заміж за вже ослабленого сивоголового старця, Фергуса МакКоула. Ініціатива виходила від її рідних, зубожілих підданих Вільгельма I, що бачили в цьому шлюбному союзі єдиний вихід для свого незавидного становища. Спочатку її родичі припускали заручитися згодою на шлюб майбутнього спадкоємця, самого Дункана, холостого старшого сина могутнього клану (Річард в ту пору був зовсім ще юнаком). Але Фергус МакКоул готував своєму улюбленому синові-спадкоємцю іншу долю …
Дункан в той час, нічого не знав, освоював на ділі мистецтво ратного бою на прикордонні. І робив славні успіхи, доставляючи своєму батькові привід для радості і гордості.
Так Маргарет стала дружиною Фергуса МакКоула.