– Тоді, – підбив підсумок Лавр, – покажіть мені, будь ласка, де розташовані згадані вами кабінети.
– О Господи! – прошепотів брат Олександр. Йому, певне, ввижався вже не дощ, а ціла злива.
Першим на другий поверх рушив старий мисливець. Лавр, Корецький і доглядач приєдналися до нього.
Кабінет Великого Майстра займав торцеве приміщення в одному з кінців храмового «трансепту». Компанія зупинилась у приймальні перед дверима з дубового масиву, що вели до кабінету. Підлога приймальні була покрита червоним килимом з високим ворсом. Над секретарським столом височіла срібляста макінтошівська панель. За склом книжкових шаф Лавр помітив не тільки фоліанти у шкіряних палітурах, але й керамічні вироби з помпезною символікою. На стінах висіли великі портрети в золотих рамах. Серед зображених Лавр упізнав Симона Петлюру. На шиї у Головного отамана висіла блакитна стрічка з підвіскою у вигляді золотого циркуля.
Свіритень перехопив його погляд і пояснив:
– Це портрети колишніх Великих Майстрів. Ви напевно знаєте, що Петлюра був Провінційним Майстром України за часів Громадянської війни.
– Ні, у школі нам про таке не розповідали, – посміхнувся Лавр. – А сам я масонами якось не цікавився. Упс.
– Зараз не час для просвітницьких лекцій, – голос доглядача став ще скрипливішим. – І що ж ви хотіли, пане Грінченко, тут побачити? Зачинені двері?
– Те, що я хотів, я побачив. А зараз я хочу намалювати план будівлі. Мені треба для звіту. План із розташуванням основних приміщень, входів, сходових кліток. Ви мені допоможете?
– Спробуємо, – пообіцяв Корецький.
Вони розклали на секретарському столі лист паперу і накреслили грубу схему.
Лавр запитав:
– Значить, у Храмі є лише два приміщення з обмеженим доступом, які обладнані сейфами, – кабінети Великого Майстра і Командора. Я вірно зрозумів?
– Є ще сейф у підвалі, – повідомив брат Олександр. – Навіть не зовсім сейф, а така велика металева шафа. Ще є спеціальний сейф у готельному блоці, де мисливці зберігають зброю.
– Спеціальний сейф для зброї?
– Збройний сейф на чотири рушниці, – підтвердив Свіритень. – Зроблений на замовлення.
– Що там тепер знаходиться?
– Моя двостволка. Володимир «сайгу» забрав із собою.
– Більше нічого?
– Мисливський ніж, штук двадцять патронів, чехол, дві банки з пінкою, йоршики… А ще забув, там окремо лежить приціл. Цейсівський. І мій бінокль.
– А що зберігається в підвальному сейфі? – Це питання Лавр адресував доглядачеві.
– Не знаю.
– А хто знає?
– Офіційно там зберігаються ритуальні предмети для агап.
– Для чого?
– Для ритуальних братських вечер. Кожна регулярна вільномулярська робота закінчується такою вечерею. Вона називається агапою. Ключі від підвального сейфу має лише Великий Агапмейстер. Тобто той, кому за посадою доручено організовувати