Війна. Андрей Курков

на Лонцького», де можна відвідати катівні НКВС-КДБ, через які пройшли тисячі борців проти комунізму. Дух спротиву комуністичній диктатурі досі сильний на Західній Україні. Тепер – це дух опору будь-якій диктатурі. Цікаво, що за останні двадцять років дух Західної України поширився і на столицю – Київ, і на інші центральні регіони країни. Межі Східної України за останні двадцять років не змінилися. Основою східного регіону є дві найбільш густонаселені «шахтарські» області – Донецька і Луганська. «Продовженням» східного регіону можна назвати Дніпропетровську, Харківську, Запорізьку області, але там Партія регіонів вже не така всесильна, та й народ більш вільнолюбний.

      26 січня

      Ми в селі. Сонце над снігом. А думки такі: смерть не любить самотності. Тільки президентам самотність звична. Люди з генетичною пам’яттю раба мріють стати рабовласниками. Люди з генетичною пам’яттю вільної людини мріють про свободу для всіх.

      Наш друг, колишній сільський телефоніст Вітя разом із колишнім начальником районної в’язниці при відділенні міліції Брусилова Сашком привіз 50 кг картоплі по 5.70 за кіло, ще три відра я купив у сусідки Валі – це картопля для Петі Хазіна. Повертаючись додому з села, завезли спочатку картоплю мамі-Раї.

      27 січня. Понеділок

      Мінус 16° за Цельсієм, сонце, тиша. Відвіз дітей до школи, зайшов на революцію. Походив між наметами. Поговорив із революціонерами. Настрій у них сьогодні втомлений. У повітрі – усталений запах деревного диму. Біля крайньої залізної бочки, з якої виривається полум’я і дим, стояли п’ятеро людей і, хоч як дивно, мовчали. Мабуть, серед них не було «сторонніх». Між собою вони вже наговоролися. Розмова зазвичай виникає, коли підходить який-небудь співчувальник із запитаннями або брати-по-Майдану. З боку Бессарабки за барикадами в ряд стоять 5–6 машин-кав’ярень. Біля кожної – генератор. Із цих 5–6 автокав’ярень працювала одна. Випив кави. Піднявся до готелю «Україна», вийшов у ефір АРД. На балкончику, на морозі, з Майданом за спиною. О 10 ранку зустрівся зі шведськими журналістами, разом із ними повернувся на барикади. Через півгодини, попрощавшись зі шведами, вирушив до революційних художників і культуртрегерів.

      Серед сотні наметів демонстрантів, які стоять тут усередині барикад, є намет із назвою «Мистецький Барбакан». Він живе своїм життям, являючи водночас живу частину Майдану. Тут працює постійна експозиція революційного живопису, в основному дуже анархістського та політизованого, схожого на плакатний живопис часів громадянської війни 1918 року, тут відбуваються виступи поетів і прозаїків, презентації книжок, концерти бардів. Революція завжди дає поштовх мистецтву. Так було 1917 року під час і після Великої Жовтневої революції, так відбувається і нині. На парканах і наметах усередині й зовні барикад приклеєно аркуші паперу з написаними від руки та друкованими на принтері віршами. Російською й українською мовами. Серед активістів Євромайдану є і письменники,