Дороті та Чарівник у Країні Оз. Лаймен Фрэнк Баум

царську красуню. Стебло хруснуло й відокремилося від її ніг. Принцеса виявилася такою легкою, що Чарівник і Дороті змогли м’яко опустити її на землю.

      Чарівне створіння негайно потерло кулачком очі, причепурило локон, що було вибився із зачіски, окинуло поглядом сад і, вельми граціозно кивнувши, сказало мелодійним, сповненим гідності голосом:

      – Дякую вам.

      – Вітаємо ваша королівська високість! – Чарівник став на коліна і поцілував їй руку.

      У цю хвилину почувся голос Принца, який закликав їх поквапитися, а за мить і сам з’явився поблизу в супроводі кількох слуг.

      Принцеса повернулася до нього, а Принц, побачивши її, завмер на місці й весь затремтів.

      – Пане, – вимовила царственна дівчина з великою гідністю. – Ви заподіяли мені багато зла і нашкодили б ще більше, якби не ці чужинці. Мене можна й потрібно було зірвати ще минулого тижня, і тільки ваш егоїзм і владолюбство виною тому, що я продовжувала рости німою на моєму кущі.

      – Я не підозрював про те, що ви вже дозріли, – пробелькотів Принц слабким голосом.

      – Подайте мені сюди Королівську Зірку! – зажадала вона.

      Принц знехотя зняв сяючу зірку і поклав її на чоло Принцеси. Всі присутні негайно ж низько вклонилися красуні, а Принц повернувся і, нікому вже не потрібний, поплентався геть. Про те, що з ним сталося, наші друзі так ніколи й не дізналися.

      Тепер жителі Землі листелюдей вишикувалися в колону й рушили до Скляного міста, супроводжуючи нову правительку до її палацу, де повинні були відбутися належні урочистості. Більшість листелюдей крокувала по землі, але Принцеса простувала повітрям над головами своїх підданих – на доказ своєї обраності й особливої піднесеності.

      Тепер ніхто, здавалося, не звертав уваги на мандрівників, тому Дороті, Зеб і Чарівник відстали від процесії та пішли гуляти серед садів і городів. Вони не стали переходити струмки по містках, а, підійшовши до потічків, легко перестрибували на другий бік.