Вільгельм Гондіус. Богдан Хмельницький. Гравюра. 1651 рік
Генрік Сенкевич
Юліуш Коссак. Смерть Стефана Потоцького під Жовтими Водами
Нещастя Хмельницького і всієї України полягало в тому, що у нерівній боротьбі проти все ще могутньої Польщі їм необхідні були союзники, а ці союзники не бажали йти на жодні жертви заради українців. Ще в 1650 році Хмельницький звертав свої погляди на Швецію, сподіваючись там знайти підтримку проти Польщі. Двоє козаків, перебравшись татарами, дісталися Стокгольма, і того ж року Йоган фон Майєр подався із Стокгольма до Криму. Після битви під Батогом (1652) Хмельницький послав до Стокгольма для переговорів двох капітанів, шведів за походженням, котрі служили у польській армії, але їх схопили. У 1651 році до Швеції добрався ігумен з Афін по Імені Даніель де Грекані (у 1657 році введений у дворянство під іменем Олівенберг) під тим приводом, що королева Крістіна, мовляв, «дуже зацікавилася грецькою мовою». І це відповідало правді. Те, наскільки мало турбували доньку Густава Адольфа військові справи та переговори Швеції з козацькою республікою, виявилося тільки після її вступу на престол. Карл Густав – згідно з монографією Історика Костомарова про Хмельницького – послав на Україну генерала Вільгельма Карлюса, котрий з паспортом купця вирушив туди через Москву з новою пропозицією, у Львові до нього прилучився вірменин Гамотський. Хмельницький від себе особисто послав шведському королю трьох турецьких скакунів в повному обладунку, три яничарські рушниці, троє бичачих рогів і три козацькі строї, розшиті золотом та перлами.
У шведському архіві зберігається листування між Вадзейовським та Хмельницьким і його писарем Іваном Виговським 1654—1666 років, а також рапорти резидента Даніеля Олівенберга, бургомістра Риги Готгарда Веллінгка та майбутнього президента Густава Лільєкрона. У Данцігу шведський уряд мав також двох агентів – Пельца та Коха, котрі передали поточну інформацію про козаків.
Невідомий художник. Іван Виговський. XIX cтоліття
Проте грандіозний план Хмельницького – створення троїстого союзу України, Швеції та Москви проти Польщі – провалився, бо Москва і слухати нічого не хотіла про будь-яку війну з Польщею доти, доки Україна не признає її верховенства. Прикликавши на допомогу усю свою дипломатичну хитрість, козацький диктатор спробував вибрати серединний шлях і піти на угоду з Московщиною, прийнявши «персональну унію», що мала б гарантувати усій Україні разом із Січчю повну автономію та право утримувати власне військо чисельністю 60 000 чоловік. Але ця унія зіграла фатальну роль в долі України. Це був союз ягняти з вовком. Українське демократичне самоврядування ніяк не узгоджувалося