Він шанував сімейні традиції і пам'ятав, що в їхньому роду шлюби укладав глава сімейства, на той момент це був старший брат, Джеймс. До фатального знайомства з Лур'є Діана вже була заручена з кращим другом Адама – Лео Маккейном, Адам же повинен був одружитися на його кузині – Саммер Маккейн.
Та все ж Адам шукав Діану. Він знав: знайти їх буде складно, що Лур'є ховатиметься від правосуддя за минуле контрабандиста. Таємно шукав, поки не втратив надію.
Він втратив друга – Маккейна, свою любов – Саммер …
***
Грозовий дощ посилювався, і путівець розмило дуже швидко. Адам поспішав, невпинно підганяючи коня. Йому довелося вийти з екіпажу, який віз Анжеліну. Він був злий: уперше він не знав, як поводитися в присутності особи жіночої статі. З перших хвилин їхнього знайомства він був уражений: дівчина була дуже боязкою, несміливою, не такою він уявляв собі дочку Лур'є.
Але головне, її зовнішність зачаровувала. Не сказати, що вона красуня, проте щось у ній було, щось притягувало увагу. Миловидна, трохи кирпата, з смарагдовими очима, обрамленими досить довгими віями, за допомогою яких вона сором'язливо ховала свої чудові очі. Локон, що вибився з-під капелюшка, говорив, що перед ним пекуча шатенка з чудовим хвилястим волоссям, яка, він упевнений, підкорить не одне чоловіче серце. Манери її були бездоганні. Зовні вона зовсім не схожа на Діану. Інша справа вдача. Він очікував побачити навіжену, розбещену дівицю. Намітив перед собою мету перевиховати дівчину, у що б то не було. Дати чудову освіту, нарешті, видати заміж за гідного кандидата. І якщо його очікування виправдалися б, то зробив би її спадкоємицею по праву роду. Адже у нього немає дітей, і одружуватися він не мав наміру.
А тут чистий ангел …
Все круто обернулося. Як повестися? Що робити?
Адам згадав про недавній лист Діани, несподіваний, як грім серед ясного неба:
«Дорогі батько і кузен Адам! Я знаю, що не смію Вас так називати і благати після стількох років мовчання про допомогу. Однак смію сподіватися, що останнє прохання вмираючої не залишить Вас байдужими. Мені залишилося недовго, я відчуваю це. Я не шкодую про свій вибір, не дивлячись на те, що мені всі ці роки дуже Вас не вистачало. Адже не вийди я заміж за Деніза, не зазнала б справжнього кохання і не з'явилася б на світ наша дочка, моя Анжеліна. Анджеліні сімнадцять. Вона ні в чому не винна. Мені важко писати далі, моїх сил бракує. Я молю, не залиште її. Деніза Лур'є вже немає в живих, він не потурбує Вас більше ніколи, як і я … Окрім Вас, мені нема до кого звернутися.
08 березня 1885 р.
Діана Лур'є де Сент-Джон
Р.S. Людина, яка доставить листа, знає, де її знайти. Нехай Господь усіх Вас благословить»
Бідна Діана! Вона