Мені випало бути в Берліні саме тоді, коли десятки тисяч молодих натхненних демонстрантів абсолютно мирно голими руками знімали вартові вишки й розбирали стіну. Увесь світ затамував подих. Молодь змінювала історію. Юне покоління Східної і Західної Німеччини відкинуло ідеологічні суперечності й підтвердило прагнення об’єднання нації, що стало можливим завдяки політиці прозорості, розпочатій 1986 року моїм другом Михайлом Горбачовим, тодішнім очільником Радянського Союзу. Він відмовився віддавати наказ стріляти по демонстрантах, а пізніше визнав, що падіння Берлінської стіни запобігло Третій світовій війні.
З глибоким хвилюванням я згадую мить, коли зі свічкою в руці підійшов до руїн стіни. Натовп виніс мене просто на завали. Це була надзвичайна мить – над світом витав дух миру й свободи. Мене спитали, чи не хочу я виголосити промову. Я просто сказав: «Ще вчора не можна було навіть уявити падіння Берлінської стіни – сьогодні воно стало реальністю. Так само одного дня й Тибет здобуде свободу».
Символізм цієї знаменної події посилювався тим, що лише в березні цього ж року в Лхасі жорстоко розігнали мирну демонстрацію – я бачив жахливі фото того кривавого придушення. Ще через три місяці, у червні, танки роздушили студентське повстання на пекінській площі Тяньаньмень. Але вже в листопаді падіння Берлінської стіни довело, що молодь здатна ненасильницьким спротивом перемогти жорстку диктатуру. Розмірковуючи про це сьогодні, усвідомлюю, що то був епілог трагедій ХХ століття, підтвердження неминучого краху комунізму в Східній Європі, що поклало край спадщині Другої світової війни. Занепад тоталітарних режимів зміцнив моє переконання в тому, що сучасна молодь віддає перевагу універсальним цінностям демократії й солідарності. Мирний бунт молодого покоління без краплі крові буквально змів породження кривавої російської революції 1917 року, яка заклала підвалини майбутнього СРСР на довгі сім десятиліть.
Руйнуйте залишки ганебних стін
І зараз, на початку ХХІ століття, я закликаю молодих людей усього світу руйнувати залишки стін ганьби, особливо тих, що зведені у вашій свідомості. Стін егоїзму, націоналістичної пихатості, культу індивідуалізму, погорди й жадібності. Усе, що розділяє, належить минулому.
Ніякі сили роз’єднання й відштовхування не здолають прагнення до миру, притаманного вашому поколінню.
На практичному рівні може здаватися, що іноді агресія необхідна, адже владнати конфлікт найлегше застосуванням сили. Але розв’язання конфлікту за допомогою насильства обмежує людські права, безпеку й захищеність. Насправді проблема не зникає, а лише відкладається під тиском і рано чи пізно знову вирветься на поверхню. Історія свідчить, що