– Не добре, Рут. Ні. – Рутине плече обдав холодом її вогкий віддих. – Ілля помер.
Від шоку шия подалася назад, і Рута, несамохіть відсторонюючись, спробувала зазирнути сестрі в очі.
– Що?
Інді більше нічого не сказала, тільки згорбилася ще дужче та притулилася лобом до стіни. Рута перевела збентежений погляд на матір. Секунд двадцять дивилася на неї знизу вгору, аж доки Аміна не промовила:
– Він помер у лікарні. – І так ніби цих трьох слів було недостатньо, так ніби їхню суть потрібно було додатково пояснювати, пригнічено додала: – Від втрати крові.
Рута міцно обхопила холодну й мокру від дощу долоню Індії. Здавалося, варто лише на мить відпустити її – і сестра втратить свідомість.
19
Подробиці того, що сталося з Іллею, Рута дізналася лише вранці. Хлопець повернувся з Тернополя в неділю пізно ввечері, у понеділок півдня відсипався, а по обіді вирушив кататися на велосипеді. Дорогою додому неподалік торгового центру «Арена» його збив легковий автомобіль, чия швидкість майже на півсотні кілометрів за годину перевищувала допустиму в межах міста норму. Лікарі чотири години боролися за життя хлопця, проте врятувати не змогли. Невдовзі по десятій вечора двадцятидворічний Ілля Ісаєв помер, не приходячи до свідомості.
Це все, що Рута змогла дізнатися від матері. Решту вичитала в Інтернеті дорогою до школи. Водій утік із місця події. За свідченнями очевидців, за кілька секунд до зіткнення Ілля виїхав на ліву смугу, огинаючи припаркований біля тротуару білий мінівен. В іншій статті писали, що на хлопцеві була біла футболка, тому, ймовірно, водій його не помітив. Рута подумала, що це цілковита дурня: навряд чи на швидкості сто кілометрів за годину колір футболки відіграв хоч якусь роль.
Інді, проплакавши півночі, за годину до світанку поринула у бентежний сон, і вранці Рута довго зважувала, чи йти до школи: не хотіла покидати сестру. Аміна натякнула, що не проти, щоб молодша донька лишилася вдома, але Рута відчувала, що відсутність протягом двох днів поспіль напередодні ЗНО точно насторожить класну керівничку, і тоді або сама керівничка, або Ада Романівна, вчителька української, зателефонує її батькам. Дівчині вистачало проблем і без того, щоб пояснювати, де протинялася весь понеділок, тож, пославшись на те, що у четвер перший екзамен ЗНО, вона попленталася до школи.
Перші три уроки – алгебру, всесвітню історію та англійську мову – вона тупо проспала. Руту не чіпали. У класі вже знали, що вчора неподалік школи під колесами автомобіля загинув велосипедист, перед алгеброю Рута обмовилася Іванці, що загиблий був нареченим її сестри, інформація поширилася класом, дійшла до вчителів, і дівчині дали спокій.
На початку четвертого уроку Рута нарешті прокинулася, та зосередитися не змогла. Думки постійно перескакували на вчорашню сварку з батьком. Вона жаліла сестру, але не могла викинути з голови те, що спричиняло млосну важкість унизу живота. За сніданком мати жодного слова не сказала про аналізи, взагалі не згадала про аборт, і Руту пересмикувало