– А в кого ж мені було запитати дозволу, коли навколо ні душі.
– І тобі, телепню, заманулось їсти мої страви?!
– Я не думав, що це великий гріх, пообідати голодному, коли так багато їжі.
– Виходь, будемо битися!
– Як?
– Як захочеш.
Розвернувся Фет-Фрумос, замахнувся мечем, щоб знищити змія одним ударом, а удар прийшовся в порожнечу, аж хлопцеві ледве руку не вивернуло. А чудовисько тільки посміхається – меч його не зачіпає і проходить крізь нього, неначе крізь тінь. Тоді Фет-Фрумос схопив шаблю, покрутив багато разів над головою, щоб відсікти змієві голову, але дарма: і шабля проходить через тіло чудовиська, як крізь дим. Фет-Фрумос намагається знищити змія, а той посміхається і дратує його:
– Гей, безголовий, ти, мабуть, з тих, хто хоче осліпити сліпого.
Дратує його чудовисько ще й ображає «водовозом з відрами-решетами». Фет-Фрумос землю готовий гризти від образи і злості.
– Ха-ха-ха, хоробрий витязю, великі твої старання, та мала буде винагорода: б’єшся ти не з дурником, як ти, а з самим драконом цього царства.
І зрозумів Фет-Фрумос, що не перемогти йому змія і дарма він тратить сили. Відійшов він вбік, щоб відпочити, а змій – хмара-хмарою, як насупився, та як вдарив ногою по землі, стала нога відразу великою і товстою, одні тільки пальці – як пагорби.
– Охох-ох, проклятий змію, – здивувався Фет-Фрумос, – ну й гора замість ноги у тебе виросла!
– Нею тебе й розтопчу.
У Фет-Фрумоса від страху волосся піднялося.
Труснув змій правим плечем, зробив коло правою рукою – і став таким сильним, що міг стягнути всі хмари небесні в одну.
– Ох-ох-ох, змію, ну й ручища в тебе!
– Я схоплю тебе цією рукою, зімну, як мамалигу.
Хлопець злякано подивився на змія, а той затрясся, і голова виросла аж до неба.
– Гей, ну й виросла в тебе голова!..
– З’їм тебе нею. – І він підняв ногу, щоб розчавити хлопця. Фет-Фрумос витягнув кинджал і – раз! – замахнувся, але кинджал зачепив ногу змія й розлетівся на друзки, неначе об залізну гору вдарився.
– Я розчавлю тебе ногою, зімну своєю рукою і з’їм своїми гострими зубами.
Фет-Фрумос відступився, змій також зробив крок назад і каже:
– Якщо хочеш врятуватися і піти з мого царства живим, приведи мені Фрумоасу-Фрумоаселор, доньку царства садів, і тільки тоді я тебе відпущу, ще й отримаєш від мене винагороду.
І вирішив Фет-Фрумос вирушити на пошуки, щоб врятуватися від страшного чудовиська.
– А де ж її шукати?
– Йди на південь.
Пішов хлопець. Йшов він йшов на південь: за зірками на небі, по сонцю, доки одного дня не дійшов до вітряка.
У тих місцях дмухав страшний вітер, і вітряк крутився так швидко, що крил не було видно. Біля млина він побачив мірошника, який насипав борошно в мішки, зігнувшись над ними.
– Доброго дня, мірошнику!
– Вітаю,