Казка про Рудого і Квашеного. Беатрис Поттер

привести справжнього поліцейського? Боюся, що мене заберуть, – сказав Квашений.

      – Ні, – відказав Рудий, який саме розпечатав конверт, – це тарифи й податки. Три фунти, 19 шилінгів, 11 пенні й 3 фартинги.

      – Це вже остання крапля, – зітхнув Квашений. – Доведеться закривати крамницю.

      Вони зачинили віконниці й з’їхали. Але залишилися жити по сусідству. Правду кажучи, деякі б хотіли, щоб вони помандрували кудись набагато далі.

      Рудий тепер мешкає біля кролячого селища. Я не знаю, яке в нього тепер заняття, але виглядає він солідно й удоволено.

      А Квашений працює єгером.

      Закриття крамнички спричинило великі незручності. Табіта Хап негайно підняла ціни на всі товари аж на півпенні, і вона й далі відмовлялася давати кредит.

      Звісно, існують роз’їзні торговці – м’ясник, рибалка й Тімоті Пекар.

      Але ж не можна жити на одних булочках із кмином, і бісквітах, і здобах, навіть якщо бісквіти такі смачнючі, як у Тімоті!

      Через деякий час містер Джон Вовчок разом із дочками почав торгувати м’ятними цукерками і свічками. Але в них не було звичних зручних свічок, а для того, щоб винести з магазина свічку довжиною в сім дюймів, потрібно було аж п’ять мишей.

      Крім того, свічки, які вони продавали, при спекотній погоді поводили себе дуже дивно.