Результати цього дослідження пройшли статистичний аналіз, і за останні тридцять років їх підтверджено багатьма іншими дослідженнями. Низький рівень генетичної варіації, що відрізняє між собою людські популяції, був темою нескінченних дискусій (варіацій більше всередині чи між расами?), але факт залишається фактом – невелика популяція людей зберігає близько 85 % загальної генетичної різноманітності, виявленої всередині нашого виду. Левонтін любить наводити приклад, що якби сталася ядерна війна і вижили б тільки кенійські кікуйю (або таміли чи балійці), всередині цієї групи все одно спостерігалося б 85 % генетичної варіації, властивої всьому виду. Це справді переконливий аргумент проти «наукових» теорій расизму і беззаперечне підтвердження висновків Дарвіна про людське різноманіття, які він озвучив у 1830-х роках. Це справді той випадок, коли «з багатьох – єдине», як каже назва цього розділу латиною. Але чи означає це, що вивчення людських груп не має сенсу? Чи здатна генетика дійсно розповісти нам що-небудь про людське різноманіття?
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.