Грішна. Тесс Герритсен

погляді.

      – Що за дурня, – мовила вона. – Це ж бісова лялька.

      Мора посвітила на інші предмети поблизу. Побачила гладеньку пластикову шкіру, пухкі кінцівки. На неї дивилися скляні очі.

      – Це все ляльки, – сказала жінка. – Їх тут ціла колекція.

      – Бачите, як вони викладені рядком? Наче химерні ясла.

      – Або ритуал, – тихо додала Мора. Нечестивий ритуал у святому місці.

      – Боже. От тепер ви мене лякаєте.

      Гуп-гуп-гуп.

      Обидві вихором розвернулися, прорізали темряву ліхтариками, та не побачили нічого. Звук був слабший. Хай би що було разом з ними на горищі, тепер воно віддалялося туди, куди не сягало їхнє світло. Мора перелякано завважила, що Ріццолі дістала зброю. Це сталося так швидко, що вона й не помітила коли.

      – Навряд чи це тварина, – сказала Мора.

      Детектив помовчала й погодилася:

      – Я теж так думаю.

      – Ходімо звідси. Будь ласка.