Дон Хуан пояснив, що прадавні маги були здатні розрізняти два типи зміщення точки збирання. Один – це зміщення в будь-яку позицію на поверхні чи всередині світної кулі; таке зміщення вони називали зсувом точки збирання. Другий – це зміщення в позицію за межами світної кулі; таке зміщення вони називали перенесенням точки збирання. Вони з’ясували, що різниця між зсувом і перенесенням полягає в природі сприйняття, яке дозволяє кожне з них.
Оскільки зсув точки збирання є зміщенням усередині світної кулі, породжені ним світи, якими б химерними, чудернацькими і неймовірними не були, все одно є світами в межах людської сфери. Людська сфера – це енергетичні волокна, що пронизують усю світну кулю. На противагу цьому, перенесення точки збирання, оскільки є зміщенням у позицію за межами світної кулі, залучає волокна енергії поза людською сферою. Сприйняття таких волокон породжує світи, не підвладні розумінню, незбагненні світи без жодного сліду людської присутності.
У ті дні проблема достовірності постійно відігравала ключову роль у моїх думках.
– Пробачте мені, доне Хуане, – якось сказав я йому, – але ця історія про точку збирання – ідея настільки неправдоподібна, настільки неприпустима, що й не знаю, як із цим бути або що думати.
– Ти можеш зробити лише одне, – відпарирував він. – Побачити точку збирання! Її не так важко помітити. Складність у тому, щоб зламати опорну стіну, що є в голові в кожного з нас і не дає нам зрушити з місця. Щоб зламати її, нам потрібна лише енергія. Маємо енергію – бачення приходить до нас саме собою. Хитрість у тому, щоб покинути нашу фортецю самовдоволення й хибної безпечності.
– Для мене очевидно, доне Хуане, що для того, аби побачити її, потрібні чималі знання. Це не тільки питання енергії.
– Це лише питання енергії, повір мені. Важко лише переконати себе в тому, що це можна здійснити. Для цього ти маєш довіряти нагвалю. Диво магії полягає в тому, що кожен маг повинен довести все власним досвідом. Я кажу тобі про магічні закони не сподіваючись, що ти їх запам’ятаєш, а сподіваючись, що ти їх практикуватимеш.
Дон Хуан безумовно мав рацію щодо потреби в довірі. На початкових етапах мого тринадцятирічного навчання в нього найважчим для мене було приєднатися до його світу і його особистості. Це приєднання означало, що я маю навчитися беззастережно довіряти йому й без упереджень сприймати його як нагваля.
Повну роль дона Хуана у світі магів узагальнював титул, наданий йому іншими магами – його називали нагвалем. Мені пояснили, що це поняття стосується будь-якої людини, чоловіка чи жінки, котра володіє особливим типом енергетичної конфігурації – в очах видця вона постає подвійною світною кулею. Видці вірять, що коли хтось із таких