Розділ третій
Контекст І
«Єдиний перстень» (щоб правити всіма) у вашому емоційному мозку
Якщо ви зустрінете Генрі, він вам сподобається: він увічливий, із гарною усмішкою і приємним голосом, вродливий, трохи старомодний. Він устає, коли леді заходить до кімнати. Генрі майже такий само завзятий гравець, як і Камілла, його дружина. Їхня ідеальна п’ятниця – це «Колонізатори» (Settlers of Catan), будь-що з Джосса Ведона або «Карти проти людства» – чи, можливо, всі три гри разом.
І у нього з Каміллою гарне сексуальне життя. Генрі майже завжди ініціатор, і хоч, звісно, йому би сподобалося бути об’єктом сексуальних домагань своєї дружини, він не переймається цим і вважає, що йому пощастило, бо він зустрів людину свого життя, яка поділяє його почуття гумору та потребу підтримувати порядок у ванній. Вони обережні, помірковані, інтровертні симпатяги.
Коли вони вперше зустрілися – я маю на увазі, коли вони вперше зустрілися особисто, я не беру до уваги тижнів флірту онлайн, – вони подивилися один на одного, і кожен пережив миттєве осяяння: «Так. Це воно. Це ти».
Але вони обережні, помірковані люди, і вони пригальмували.
Сказали одне одному: «Я просто не готовий (готова) до стосунків. Будьмо просто друзями».
І урочисто кивнули одне одному.
І стали друзями.
На рік.
Поволі Генрі почав залицятися до неї. Він приносив квіти… зроблені з Лего. Він попросив її улюбленого автора коміксів із мережі намалювати її портрет. Він писав для неї сценарії рольових ігор. Носив краватки. Тримав її за руку.
До того як вони вперше поцілувалися, обоє були закохані по вуха, хоч жоден у цьому не зізнавався. А до того як вони вперше кохалися, вони довірили один одному свої життя й говорили це один одному знову і знову, палко шепочучи в темряві.
Камілла – жінка з повільною ССЗ, вона належить до тих 4—8 % жінок, чия чутливість до сексуально релевантних стимулів досить низька28. І все-таки того дня, коли вона йшла заміж… о, вона була чутлива.
Через п’ять років… уже не так.
Вона розповіла мені:
– Раніше бувало, я поралася на кухні, він підходив ззаду й починав цілувати мою шию, і я одразу ж танула. Але зараз він робить те саме, і я просто кажу: «Я тут взагалі намагаюся приготувати обід». Я не розумію, що зі мною не так.
– Нічого, просто контекст інший, – відповіла я.
– Як це він інший? Я досі люблю його так само, як і того дня, коли ми одружилися. Просто, здається, я спорожнила свою бочку бажання. Чи є у людей «бочка бажання», чи можна її спорожнити?
– Ні… ну… щось таке? Ні, справді. Це не так бочка, як… душ, – сказала я. – Душ, де іноді тонни гарячої води й напір чудовий, а наступного разу напору немає й головка душу застопорюється. Ти завжди можеш