Дванадцять обручів. Юрій Андрухович

свербів язик. «А це Коля», – чомусь повідомила вона, вказуючи на дівчинку і нервово сміючись. «Коломея Воронич», – урочисто виправила малеча, натискаючи на «р» посередині свого прізвища так, аби з нього вийшло принаймні «ррр». Обидві були в однакового крою плащах з різницею, зрозуміло, лише у розмірах, і мали страшенно подібні зачіски. Тому нетверезий Артур Пепа подумав, що перед ним фея зі своєю ученицею. «І все ж я випив би звідти шампанського», – кивнув він на мештик. «Добре, мене там чекають», – запевнив розумник Фурман і вчасно розтанув, золотий.