бо сильна, як смерть, любов
і жорстокі, як пекло, ревнощі:
стріли їхні – стріли вогненні…»
Цар писарів відправив, і по тім
У судній залі був на самоті.
Іван Бунін
Візитні картки
По Волзі осінній непоспіхом біг пароплав,
Цигикала чайка самотня на зламі крила,
Вітер холод ганяв і прапор тріпав на кормі,
Береги поруділі пообіч лежали німі.
Пароплав був майже порожній на сірій воді,
Лиш на верхній палубі – два з другого класу, немолоді,
Непримітні, гуляли на вітрі в потоці слів.
Та на нижній гомоніла артіль мужиків.
А ще пасажир із першого класу, років так тридцяти,
Брюнет, гарно вдягнений, в англійській каскетці ходив,
Віднедавна відомий письменник, високий, міцний,
Пив повітря осіннє, вітер весело гнався за ним.
Хода у письменника досить впевнена, пружна, тверда —
Мірно бились колеса об воду, крутились, шуміла вода.
Від корми і назад, проти вітру й під вітер ступав одинак.
Врешті він зупинився, на сходах помітивши знак.
З нижніх палуб із третього класу піднімалась вона,
Учорашня миттєво знайома, на пароплаві одна,
В капелюшку дешевім, із спитим, та милим лицем,
У легенькім пальті йшла незграбно тихцем.
Він подався назустріч.
– Як спали? – спитав на ходу,
І затримав в долоні її руку маленьку худу…
Усміхнулась: – Прекрасно! Я сплю, як бабак…
– Ви заспались, мій ангел, – сказав фамільярно, – відтак,
Пропоную сніданок. Добрі люди смакують в цю мить
І горілку, і юшку… Подумав: «Їй нічим платить…»
– Холод бісів! – Кивнула. – Горілки! Інакше – біда!..
Йшов за нею в їдальню і жадібно всю оглядав.
Як учора на неї у присмерку раптом набрів…
Випадкове знайомство на палубі в темній порі…
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.