На кілька секунд у салоні запала мовчанка, яка на тлі одноманітного гудіння двигуна здавалася ще більш гнітючою. Тенгіз та Іван крадькома перезирнулися. Іван Левін самими губами зобразив: «Що це за херня?!» Тенгіз стенув плечима – мовляв, напевно, це така прикольна історія, – а тоді промимрив:
– Ага, окей.
Левін, сухо прокашлявшись, скоса поглянув на Катю:
– Нагадай, чого ми не захотіли обговорювати ваше весілля?
Катя спершу вирішила прикритися самозаглибленим мовчанням, але передумала й удруге кинулася на допомогу приятельці. Нахилившись, попросила Івана:
– Розкажи про концерт.
Тенгіз закотив очі:
– Бля, зараз почнеться.
У перших числах квітня Іван літав до Берліна, де презентував німецький переклад свого попереднього роману «Голод землі» й заразом відвідав берлінський концерт улюбленого гурту «Iron Maiden». «Мейдени» за тиждень до того саме відкрили черговий світовий тур «Legacy of the Beast». Концерт потішив Левіна, давнього фаната британців, чи не більше за власну презентацію.
– Ну чого ти! – Катя стукнула коліном у спинку водійського сидіння.
– Нічого. – Років п’ять тому її чоловік буквально шаленів від електронної музики (ембієнт-хаус, хардкор-техно, індастріал), зараз трохи попустився, та хеві-метал однаково не терпів. Окрім того, Тенгіз не сумнівався, що Левін, розійшовшись, патякатиме про той концерт годинами. – Ти тепер його до ночі не заткнеш.
– Тенгізе, припини!
– Згадаєш мої слова о п’ятій ранку, він тоді якраз дійде до середини концерту.
Катерина обхопила долонями спинку та ще ближче підсунулася до Івана:
– Не зважай, мені цікаво. Розповідай.
Левін вдячно кивнув і заговорив:
– Нереально! Просто нереально! – Очі аж світилися. – Я знав, що вони круті, і, в принципі, усвідомлюю, що слухаю їх уже двадцять років, а тому необ’єктивний, але це було нереально круто! Перша пісня – «Aces High»2 – про пілотів «Спітфаєрів»