Ще б пак! Зараз двадцять хвилин по шостій, і ми з Фло вже годину як на ногах.
– Відчепись, Кокадо, – промимрив папай уві сні й повернувся на другий бік. Кокада – це бразильською «кокосик». Папай мене так називає, бо любить кокоси.
Але зараз йому було не до мене, адже він півночі працював.
Нам із Фло довелося нудьгувати ще аж три години, поки в наші двері нарешті постукали. Увійшов скуйовджений папай у піжамі. Очі в нього ще заледве розплющувались, а волосся стирчало на всі боки.
– У такому вигляді не приходять на інтерв’ю, – докірливо зауважила я.
– Це пусте, – нетерпляче перебила Фло. – Сідайте, будь ласка, сюди, – вона махнула рукою на сцену. Зазвичай Фло звертається до мого папая на «ти». Але сьогодні ми були репортерами, а вони геть усім кажуть «ви».
Папай сів на сцену. Фло натиснула кнопку «Запис» на диктофоні, і я почала ставити запитання. Ось як проходило наше перше справжнє інтерв’ю:
Інтерв ’ю з папаєм:
Я: Як вас звуть?
Папай: Фабіо Фелозо.
Я: Звідки ви?
Папай: З Бразилії.
Я: Скільки ви там прожили?
Папай: Тридцять один рік.
Я: А як давно ви живете в Німеччині?
Папай: Тринадцять років.
Я: Отже, вам зараз п’ятдесят чотири роки?
Папай: Неправильно.
Я: Чому?
Папай: Ви помилилися в підрахунку.
Я: Правда? Хвилинку… О, виходить сорок чотири роки!
Папай: Правильно!
Я: Хто ви за фахом?
Папай: Я керую бразильським рестораном.
Я: У вас там подають рибу?
Папай: Авжеж!
Я: А щури є?
Папай: Звісно, немає!
Я: У вас є дружина?
Папай: Так.
Я: Ви кохаєте свою дружину?
Папай: Ще й як!
Я: Чи займаєтеся ви зі своєю дружиною сексом?
Папай: Громадськість це не обходить.
Я: Ви коли-небудь зустрічали фею?
Папай: Тільки у книжках із малюнками. По-справжньому, на жаль, ні.
Я: Яке ваше найбільше бажання?
Папай: Зараз – випити філіжанку міцної кави.
Я: Це дуже-дуже-дуже нудне бажання. Тоді все. Бувайте!
Фло натиснула кнопку «Стоп», і папай поплентався на кухню, щоб виконати своє бажання. Після сніданку ми хотіли взяти інтерв’ю у мами, але в неї розболілася голова через те, що вона не виспалася.
По обіді нам довелося наглядати за тіткою Лізбет. Звичайно, вона ще дуже маленька для інтерв’ю. Коли ми піднімали її на сцену, вона так розхвилювалася, що обслинила всю свою футболку. Але все-таки відповіла на всі наші запитання:
Інтерв ’ю з тіткою Лізбет:
Я: Як вас звуть?
Тітка Лізбет: Ібсел!
Я: Яка ваша улюблена страва?
Тітка Лізбет: Околаааата!
Я: Що ви думаєте про моркву?
Тітка Лізбет: Беееееее!
Я: