Джонатан належав до людей чесних і, траплялося, його інколи охоплювало почуття провини. Але всі його конкуренти застосовували ці методи, й одноосібна відмова від них поставила б його у невигідне становище. Такі правила панують у цьому безсердечному світі, казав він собі. Ліпше їх прийняти й намагатися вийти сухим з води, якщо не хочеш приєднатися до виключених із суспільства.
– Знаєш, останнім часом я багато думав про твою ситуацію, – сказав Майкл.
– Мою ситуацію?
Майкл чемно кивнув. Його погляд так і світився співпереживанням.
– Чим більше я за вами спостерігаю, тим більше кажу собі, що працювати день у день зі своєю колишньою для тебе просто пекло.
Захоплений зненацька, Джонатан безмовно дивився на свого партнера.
– Ви взаємно завдаєте одне одному болю. Це нерозумно.
Джонатан так і сидів приголомшений.
– Далі так тривати не може.
Джонатан опустив очі. Майкл дивився на нього майже ніжно.
– Тож ліпше йти на випередження…
Він проковтнув шматочок carrot cake.
– Я багато розмірковував, розглядав цю проблему з різних боків і зрештою хочу зробити тобі пропозицію.
– Пропозицію?
– Так.
Джонатан мовчав.
– Так от: не треба відповідати одразу, маєш час для обдумування.
Джонатан уважно дивився на нього.
– Я готовий докласти зусиль, щоб викупити твою частку, якщо ти хочеш піти.
– Мою частку… агентства?
– Авжеж, не частку тістечка.
Джонатану наче заціпило. Йому ніколи не спадало на думку покинути фірму, яку вони створили разом. Він вклав у неї стільки душі й серця, що вона стала… наче часткою його самого. Відчув, як йому скрутило живіт. Покинути фірму