Катехізис Ольга вчила на підготовчих заняттях до конфірмації, вона читала Шиллерові драми, Фрейтагові романи і Зегертову «Історію батьківщини пруссів» та знала напам’ять вірші Гете і Меріке, Гейне і Фонтане та багато пісень з Еркової збірки німецького фольклору. Вчителька дозволила Ользі розповісти один вірш, заспівати одну пісню й розв’язати один приклад усно. Вона оглянула ташечку, яку дівчина власноруч зв’язала гачком, і більше не сумнівалася в її здібностях у рукоділлі, малюванні та каліграфії. Слабкими місцями залишалися географія і природознавство; Ольга знала багато дерев, квітів і грибів, але ніколи не чула про генеалогію рослин і тварин, Карла Ліннея чи Александра фон Гумбольдта.
Ольга сподобалася вчительці, і жінка дала їй підручники з загальної географії і домогоподарства та природознавства. Якби дівчині ще знадобилася порада, вона могла знову завітати до вчительки.
– І щоб прочитала мені Біблію та «Фауста»!
Герберт знав, що у вісімнадцять років вступить до гвардійського піхотного полку. До цього дня він мусив закінчити школу. Хлопець добровільно дозволив домашнім учителям підготувати себе до випускних іспитів. Однак його пристрастю залишалися стрільба, полювання, верхова їзда, веслування і біг. Він знав, що одного дня отримає маєток із цукровою фабрикою і пивоварнею і що батько має рацію, навчаючи його виробництва й торгівлі. Проте він не бачив себе ні поміщиком, ані фабрикантом. Він бачив просторі землі й широкі небеса. Біжучи, він повертався не тому, що стомився, а тому, що скоро сутеніло і матері не слід було непокоїтися. Герберт мріяв бігати разом із сонцем цілий день, що не матиме кінця.
6
Коли Вікторія поїхала, Ользі та Гербертові знадобилося трохи часу, поки між ними знову встановилася щира безпосередність. Бо відвідувати його було не те саме, що приходити до нього і сестри; дівчина помічала підозріливі погляди батьків, тож незабаром припинила навідуватися. Герберт ненавидів, коли селяни багатозначно посміювалися та дивилися на Ольгу, зустрівши їх, тож почав уникати прогулянок і катань на човні, які вони звично влаштовували втрьох.
Оскільки бабця, разом із учителем та священиком, вважала вищу освіту зайвою для Ольги і не давала дівчині спокою, коли та хотіла готуватися до вступного іспиту, навіть якщо не потребувала від неї жодної допомоги, влітку Ольга тікала з підручниками до усамітненої місцини на узліссі. Там до неї навідувався Герберт. Він брав із собою пса, а часом рушницю і показав дівчині мисливську будку, де можна було вчитися у зливу. Часто Герберт приносив маленький подаруночок: якийсь фрукт, шматочок пирога чи пляшечку соку.
Зазвичай, прибігши, хлопець захекано кидався поруч із Ольгою на траву і чекав, щоб вона відклала свою роботу. А тоді ставив перше запитання:
– Що ти знаєш такого, чого не знала сьогодні вранці?
Вона радо відповідала.