Алхімік. Пауло Коэльо

він собі. Коли він був малим, то завжди бачив у церкві свого села образ святого Якова на білому коні, з оголеним мечем, і постаті, схожі на ці, що його тепер оточували, під копитами коня. Хлопець почував себе погано й жахливо самотнім, бо невірні мали зловісний погляд.

      Крім усього, через поспіх від’їзду він забув про одну істотну річ, про ту єдину, яка могла надовго перешкодити йому дістався до свого скарбу: у цій країні всі розмовляли арабською мовою.

      Хазяїн бару підійшов до нього, й хлопець показав на напій, який подали на сусідній стіл. Він виявився гірким чаєм. Хлопець волів би випити вина.