Тор підбіг до вхідних дверей та увірвався до будинку.
“Батьку!” – прокричав він, задихаючись. “Срібло! Вони йдуть!”
Його батько та троє братів сиділи, нахилившись над столом, та снідали, вже вдягнені у свій найкращий одяг. Після цих слів, вони схопилися та повибігали з хати на дорогу.
Тор пішов за ними. Усі стояли, вдивляючись у горизонт.
“Я нікого не бачу”, – сказав Дрейк, найстарший з братів, своїм глибоким голосом. Широкоплечий, короткострижений, як і його брати, з коричневими очима та тонкими, зневажливими губами, він як звично зверхньо подивився на Тора.
“І я не бачу”, – повторив Дрос, усього на рік молодший за Дрейка, який завжди приймав його бік.
“Вони йдуть!” – прокричав Тор. ”Клянусь!”
Батько розвернувся до нього та схопив за плечі.
“Звідки ти знаєш?” – запитав він.
“Я бачив їх”.
“Як? Звідки?”
Тор хвилювався, батько впіймав його. Звісно, він знав, що єдиним місцем, з якого Тор міг побачити їх, була вершина того пагорбу. Тор не знав що відповісти.
“Я… піднявся на пагорб”
“З отарою? Ти знаєш, що їм не можна заходити так далеко”.
“Але сьогодні особливий день. Я мав це побачити”.
Батько сердито опустив погляд.
“Негайно йди у дім та дістань мечі своїх братів та відполіруй їх, щоб вони виглядали якнайкраще до приходу людей Короля”.
Закінчивши з Тором, батько розвернувся до братів, які стояли на дорозі, шукаючи поглядами королівських гостей.
“Як гадаєте, вони виберуть нас?” – спитав Дарс, наймолодший з трьох та на три повних роки старший за Тора.
“Було б нерозумно, якби не вибрали”, – відповів батько. “ Цього року в них недобір. В них не вистачає людей, інакше вони б не приїжджали сюди. Просто стійте рівно, усі троє, тримайте ваші підборіддя високо, груди вперед. Не дивіться їм прямо в очі, але і не ховайте погляд. Будьте сильними та впевненими. Не виказуйте слабкості. Якщо ви хочете бути у Королівському Легіоні, ви повинні діяти, наче ви вже там”.
“Так, батьку”, – одноголосно відповіли усі троє.
Він повернувся та поглянув на Тора.
“Ти досі тут?” – запитав він. “Іди в дім!”
Тор стояв. Його голова розривалася. Він не хотів ослухатися свого батька, але він мав поговорити з ним. Його серце калатало. Він вирішив, що найкраще буде, якщо він підкориться, принесе мечі, але потім поговорить з батьком.
Тор помчав до будинку, а через нього до сараю, де зберігалася зброя. Він знайшов три мечі своїх братів, кожен з яких був витвором мистецтва, увінчаний рукояткою зі щирого срібла. Це були цінні подарунки, на які батько трудився роками. Він узяв усі три, як завжди здивований їхньою вагою, і вибіг з ними назад.
Він підбіг до своїх братів, видав кожному по мечу та розвернувся до