Ми саме проїжджали згорілий почорнілий мікроавтобус, що лежав на узбіччі. Я навмисно трохи збавив швидкість, щоб краще роздивитися.
– Дивись, Моремане, ось вона, та маршрутка, яку по телеку показували! – випередивши мене, вигукнув Говерла.
– Де? – посунувся до вікна Мореман.
Одразу за маршруткою стояв дороговказ: «с. Веселе». Він був ущент покраяний кулями й осколками мін. Бандерас ураз спохмурнів, мов чорна хмара. Зрозуміло, у маршрутці загинули його односельці.
– Веселе село! – недоречно зіронізував Мореман.
– Досить жартів! – несподівано різко обірвав його Бандерас.
– Плюс,– озвався Мореман, розуміючи, що передав куті меду.
Рядовий Сергій Коржук – позивний «Говерла»
Ми під’їхали до блокпоста на роздоріжжі. За ним наше місце призначення – табір батальйону Збройних сил України. Над блокпостом майорів синьо-жовтий прапор. Я радів, що повернувся на передову. Не можу сидіти вдома, коли ворог топче мою землю, а особливо, якщо він прикидається українським військовим. Клятий диверсант! Як його шукати серед своїх і гадки не маю! Аналізувати, копирсатись у брудній білизні – це не моє. Хай про це подбають інші. Дивитися в очі побратимам і підозрювати – це не для мене! А от затримати російського диверсанта – готовий хоч зараз! Тільки вкажіть на нього. Наказ треба виконати – знайти цього покидька та знешкодити.
Завжди знав, що з москалями війна неминуча. Вони ніколи не ви5знають незалежності України. Їхня імперська, загарбницька душа не може навіть припустити, що ми вирвемося з чіпких пазурів двоголового чудовиська. Десять років я ретельно готувався до справжньої війни у карпатських патріотичних таборах. Удень навчалися стріляти, боротися, тактичної підготовки та виживанню в лісі. А ввечері ми збиралися з хлопцями й дівчатами біля вогнища, смажили печериці, пекли картоплю та фантазували, як будемо перетинати лінію фронту, захоплювати у полон москальських генералів. Згодом настав час іти до армії, де, завдяки відмінній фізичній і тактичній підготовці, я потрапив до військової розвідки.
– Здоров’я у тебе, як у лося,– хвалив мене наш інструктор.– На Говерлу можеш вибігти, маючи по дівчині на кожному плечі.
От і прозвали мене побратими – Говерлою. Потім були Майдан, Крим і поява зелених чоловічків на Луганщині та Донеччині. Настав час воювати. Нарешті помщуся москалям за всю наругу, що чинили вони над Україною. За Голодомор, розстріли, виселення, табори. Але не так сталося, як гадалося. Попри беззаперечність доказів присутності російських військових, війну Росії так і не оголосили. Оголосили АТО! Що таке АТО я зрозумів на власній шкурі влітку. Коли ми звільнили Слов’янськ і майже викинули рашистську сепаратистську погань із нашої території, нас раптом зупинили. Потім надійшов наказ відійти за лінію розмежування та не відкривати вогню по ворогу, який спокійно підступив зі всією технікою до Донецька. Ворог, якого ніхто не чіпає, спокійно укріплює позиції та відновлює сили. От така війна, малята!
І