Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні). Георгий Касьянов

нехтування науковими даними про кількість загиблих, вибір місця для меморіалу жертвам голоду 1932—1933 років, який довершує започатковану в радянські часи ліквідацію історичного ландшафту Києва над Дніпром – усе це дає підстави говорити не лише про певний рівень політичної культури В. Ющенка – президента, а й про стійку наявність радянських інстинктів і звичок в пострадянської політичної еліти і бюрократії. В. Ющенко долав радянську спадщину радянськими методами.

      95

      Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо увічнення пам’яті жертв політичних репресій та голодоморів в Україні» // www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ laws/main.cgi?nreg=1087%2F2005. Загалом В. Ющенко присвятив Голодоморові більше сорока указів і розпоряджень.

      96

      Указ Президента України «Про вшанування жертв та постраждалих від голодоморів в Україні» // www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1544%2F2005

      97

      Автори, зокрема, заперечували об’єднання під однією датою жертв голодоморів та політичних репресій, оскільки жертвами останніх були також і партійно-державні діячі, відповідальні за голод 1932—1933 років. Див.: Звернення наукової громадськості до Президента України Віктора Ющенка про запровадження постійної календарної дати вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 рр. в Україні // www.prezident.gov.ua/content/p_150_23.html (дата звернення 29 листопада 2006 р.).

      98

      Указ Президента України «Про відзначення у 2006 році Дня пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій» від 12 жовтня 2006 р. // www.zakon.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=868%2F2006.

      99

      Сам термін «політико-правова оцінка» хоч і виглядає явним оксюмороном, досить адекватно відтворює панівний тип правосвідомості в Україні – право змішується з політикою і визначається нею. Це де-факто нівелює юридичну якість нормативно-правових актів і водночас підважує законність. Утім, саме в цей час, в період кризи влади весни 2006 – літа 2007 політики та державні достойники продемонстрували крайню неповагу до закону і права, на словах постійно апелюючи до них.

      100

      Звернення учасників круглого столу «Голодомор 1932—1933 років – геноцид в Україні» // www.prezident.gov.ua/content/p_150_5.html. Цікаво, що деякі «автори» звернення, зокрема деякі професійні історики (тобто ті, чиї підписи стояли під документом), не знали ані про саме звернення, ані про його зміст. Учасників «круглого столу» автоматично зарахували до «підписантів» – стандартна бюрократична витівка.

      101

      Президент України вніс на розгляд парламенту проект Закону України «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні» // www.president.gov.ua/news/data/print/ 11457.html.

      102

      Це не виключає того, що на «місцевому рівні» траплялися і трапляються досі випадки заперечення, іноді досить огидні. Найвідоміший, який набув найбільшого розголосу, мав характер провокації. В листопаді 2010 року, наприклад, на всю країну уславилася депутат Луганської міської ради від КПУ Н. Максимець, яка в персональному блозі повідомила, що в День пам’яті жертв голодомору вона з приятельками влаштує «пиршество» с шашликами і співами. Див.: За зневагу над жертвами Голодомору не посадять // Укр. правда, 1 грудня 2010, http://www.istpravda.com.ua/short/