Виправний день. Чак Поланік. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Чак Поланік
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Контркультура
Год издания: 2018
isbn: 978-617-12-5987-4,978-617-12-5988-1
Скачать книгу
під сухими дюнами разом з такою ж кількістю шалених і нікому не потрібних хлопців зі Сходу. Вона проглядатиме свою курсову, поки її однолітків-хлопців призиватимуть на службу. Їхні м’язи і прищі розтрощать гусениці танків, розірвуть на лементливі шматки міни, просто як закопаних живцем новонароджених молодих півників, єдиний злочин яких полягав у тому, що вони народилися не тієї статі.

      Вона продовжить здобувати свій ступінь у сфері соціальних проблем, тільки починаючи довге заможне життя.

      І не забуватиме носити квітку маку, пришпилену до лацкана, кожного Дня пам’яті загиблих.

      Позаду неї хтось просичав:

      – Шасто…

      Вона обернулася, готова вичитати якогось нового залицяльника, але помилилася. То був Нік. Колишній хлопець. Нік, який кинув коледж у кінці першого семестру, стверджуючи, що йому не потрібні фізика і матаналіз для успішної майбутньої кар’єри розтрощеного скривавленого гарматного м’яса. Було приємно з ним побачитися.

      Судячи з блідої напівусмішки на обличчі, він також був радий її бачити. Перш ніж ситуація встигла перетворитися на щось неприємне і романтичне, він запитав:

      – Ти останнім часом не бачила Волтера?

      Волт – це її теперішній хлопець. Він також кинув навчання. Працював у «Старбаксі», заробляв якісь гроші й намагався насолоджуватися цінною дещицею того життя, що йому залишилось. Ні, вона його не бачила. Не бачила від позавчора, коли він белькотів щось про народну змову й масові вбивства.

      – По-перше, – сказав Нік, – якщо поліція запитуватиме, ти мене не бачила. – Він узяв її за руку і потягнув до порожнього службового приміщення під південними сходами коледжу. – Шасто, солоденька, нам треба поговорити, – потягнувся і прибрав дреди з її обличчя. – Чесно, я не зґвалтувати тебе тягну.

      Шаста покірно пішла за ним.

      Ґреґорі Пайперу подзвонили вдруге. Його агент був вельми схвильований. Роль, на яку він пробується, належить персонажеві на ім’я Талбот Рейнолдс. Вигаданий монарх, який у недалекому майбутньому керує утопічною державою воїнів і дівиць, Талбот існував понад корупцією. Персонаж безсмертний, своєрідний політичний святий. Головна роль у якомусь пілоті для телебачення на стадії досерійного виробництва.

      Безумовно, проект звучав як повна херня. Ще один персонаж, вирізаний із суцільного картону. Пайпер зітхнув. Усе одно, це хоч якась можливість показати себе. Поторгувати обличчям. Він не знімався в жодній телерекламі й не озвучував анімації вже майже рік, тому серйозно просідав у можливості оплачувати своє недешеве житло.

      Якщо доведеться, він віддасть кар’єру на поталу сумним незалежним виробництвам. Пілотам, яких канали ніколи не вибирають. Низько кланятиметься авторам кіно, які щойно закінчили навчання, щедро фондуються грошима з легалізації марихуани і не знають різниці між основним світлом і світлофільтром. Таким чином, йому постійно доводиметься переплановувати кожну сцену і давати поради оператору, вчити режисера, як уводити контрнаратив