Найбільше злодіяння Смут вчинив, коли купив у торгового агента пʼятдесят пупсів «Кʼюпі», поки власник аптеки був у відпустці. Повернувшись, фармацевт звільнив Смута на тиждень. Потім вони влаштували розпродаж пупсів. Розсадили півколом у центральній вітрині ляльок «Кʼюпі», і ті витріщалися на кожного, хто зазирав усередину.
У них були широко розчахнуті очі волошкового кольору. Чудернацьке видовище, і певний час Ґрем не міг відвести від них погляд.
Він знав, що то лиш пупси, але відчував на собі їхню увагу. На нього дивилося так багато очей. Інші теж зупинялися й вглядалися в ляльок. Гіпсові пупси, усі з однаковим дурним і прилизаним чубчиком, проте їхній пильний погляд немов поколював шкіру на обличчі.
Ґрем почав потроху розслаблятися на своєму ліжку. Пупси «Кʼюпі» витріщаються. Він почав робити ковток, похлинувся й виплюнув віскі собі на груди. Навпомацки ввімкнув лампу біля ліжка й дістав із комода картонну коробку. Узяв звіти про розтини трьох Лідсових дітей, масштабовані плани хазяйської спальні з обрисами тіл і розклав це все на ліжку.
Ось у кутку три криваві плями, повзуть униз стіною, а ось три відповідні плями на килимі. Ось силуети тіл трьох дітей. Брат, сестра, старший брат. Збіг. Збіг. Збіг.
Їх посадовили рядком уздовж стіни, щоб вони дивилися на ліжко. Глядачі. Мертві глядачі. І Лідс. Прив’язаний до спинки ліжка, мотузка обвиває груди. Тіло виставлено так, наче він сидить. Звідси й борозна на шкірі, пляма на стіні над спинкою ліжка.
На що вони дивилися? Ні на що, усі вони були мертві. Але очі розплющені. Вони дивилися виставу, де в головних ролях виступали божевільний і тіло місіс Лідс на ліжку, поруч із містером Лідсом. Глядачі. Божевільний озирався й бачив їхні обличчя.
Ґрем замислився, чи не запалив химерник свічку. При мерехтливому світлі мертві обличчя можуть здаватися живими. Свічки не знайшли. Може, він додумається до цього наступного разу…
Перший маленький зв’язок з убивцею свербів і жалив, мов п’явка. Ґрем закусив простирадло й загадався.
«Чому ти знов їх пересунув? Чому не лишив усе як є? – подумки запитав Ґрем. – Ти не хочеш, аби я дещо про тебе дізнався. Ого, та ти чогось соромишся. Чи не можеш дозволити, аби я дізнався?
Ти розплющував їм очі?
Місіс Лідс була гарненькою, чи не так? Ти ввімкнув світло, коли перерізав йому горло, аби місіс Лідс дивилася, як чоловік бʼється в конвульсіях, так? До сказу хотілося зняти рукавички, коли ти її торкався, так?»
На її нозі був тальк.
У ванній кімнаті тальку не було.
Наче хтось сторонній виголосив ці два факти рівним голосом.
«Ти зняв рукавички, так? Тальк висипався з гумової рукавички, коли ти зняв її, аби торкнутися жінки, ТАК, СУЧИЙ ТИ СИНУ? Ти