Я поволі виймаю із сумки темно-зелену коробку, знімаю кришку, розгортаю папір. А потім ледь не побожно витягаю з нього шалик. Він чудовий. Зараз він здається ще прекраснішим, ніж у магазині. Я накидаю його на шию і дурнувато всміхаюся до Сьюз.
– О Бекс, – видихає вона. – Просто бомбово!
На якусь мить ми вдвох замовкаємо. Ми виходимо на зв’язок із найвищими силами – з Божеством Шопінгу.
А потім Сьюз потрібно все зіпсувати.
– Можеш його вдягти на побачення з Джеймсом цими вихідними, – говорить вона.
– Не можу, – відповідаю я трохи роздратовано, скидаючи шалика. – Я з ним не зустрічаюся.
– Як так?
– Ми взагалі більше не зустрічаємося. – Я намагаюся байдуже стенути плечима.
– Невже? – Очі в Сьюз розширюються. – Як так сталося? Ти нічого не розповідала!
– Не розповідала. – Я уникаю її цікавого погляду. – Це дещо… ніяково.
– Ти що, його відшила? Ви ж із ним навіть не спали!
У голосі Сьюз наростає хвилювання. Вона страшенно хоче знати подробиці. Але чи хочу я їй щось розповідати? Якусь мить я думаю, що не варто. А потім вирішую: «Та до біса!»
– Не спали, – відповідаю я. – У цьому й була проблема.
– Що ти маєш на увазі? – Сьюз нахиляється вперед. – Бекс, про що ти говориш?
Я глибоко зітхаю і повертаюся до неї.
– Він не хотів.
– Ти йому не подобалася?
– Не в тім річ. Він … – Я стуляю повіки, ледь сама вірячи в те, що говорю. – Він проти сексу до шлюбу.
– Ти жартуєш, – розплющую очі й бачу, як Сьюз дивиться на мене із жахом, ніби вона щойно почула найстрашнішу богозневагу в історії людства. – Ти ж жартуєш, Бекі, правда? – благально допитується вона.
– Не жартую. – Мені вдається ледь посміхнутися. – Насправді це було просто стидовисько. Я начебто… накинулася на нього, і йому довелося відбиватися від мене.
Жахливий, нестерпний спогад, який мені досі вдавалося заганяти кудись на задвірки пам’яті, постає переді мною. Я познайомилася з Джеймсом на вечірці кілька тижнів тому, і це було вирішальне третє побачення. Ми просто чудово повечеряли, він наполіг сам за все заплатити, потім ми повернулися до нього і цілувалися на канапі.
Ну що я мала подумати? Ось він, ось я, і повірте: може, його розум і сказав «ні», та тіло його, звичайно, волало: «так, так, так!» Тож я, сучасна дівчина, потяглася до блискавки на його штанах і взялася розстібати її. А коли