Автор
Нова Ера
Після невдалої спроби видати книгу, я відчуваю, що моя сила поновлюється та посилюється. Врешті-решт, я вірю в свiй талант і я маю віру, в те, що я здiйсню своi мрії. Я дізнався, що все вiдбуваеться у свiй час і вважаю, що я достатньо зрілий, для того, щоб усвідомлювати своi цілі. Завжди пам’ятайте: Якщо ви чогось прагнете, - увесь Всесвiт буде сприяти тому, щоб ваше бажання збулося. Це - те, як я себе відчуваю: оновленим силою. Озираючись назад, я думаю про тi працi, що я читав дуже давно, якi, звичайно, збагатили мою культуру та знання. Книги проводять нас крiзь атмосфери та всесвiти, що є для нас невiдомi. Я відчуваю, що мені треба бути частиною цієї історії, великоi історіi, якою є література. Немає ніякого значення, якщо я залишаюся невiдомим або стану великим, всесвiтньо-вiдомим письменником. Найважливiшим є вклад, який кожен надає цьому великому всесвіту.
Я щасливий за це нове ставлення і я готов здiснити велику подорож. Ця подорож змінить мою долю, а також долі тих, хто зможе терпляче читати цю книгу. Давайте pазом поринему у пригоду.
Приготування
Я пакую свій чемодан зi своїми особистими речами, що є надзвичайно важливими: одяг, де-які хороші книги, моє нерозлучне розп'яття та Біблія; а також папiр, щоб писати. Я відчуваю, що отримаю велике натхнення від цієї подорожi. Хто знає, може, я стану автором незабутньої історії, яка стане історичною. Проте, перед тим, як я вирушити в дорогу, - треба з усiма попрощатися (особливо з мамою). Вона занадто пiклується про мене і не дозволить мені їхати без вагомих причин, або принаймні з обіцянкою, що я скоро повернуся.
Я відчуваю, що одного прекрасного дня, мені доведеться подати клiч свободи і полетiти як пташка, яка зробила сама собi крила ... і вона повинна зрозуміти те, що я належу не їй, а скоріше Всесвіту, який прийняв мене, не вимагаючи від мене нічого взамін. Для всесвіту я вирішив стати письменником, виконувати свою роль і розвивати свій талант. Коли я дiйду до кінця cвого життєвого шляху та чогось сам доб'юсь у своєму життi, - тодi я буду готовий вступити в обiтницю з творцем та познати новий план. Я впевнений, що також отримаю в ньому особливу роль.
Я беру свій чемодан, і з цим я почуваюся, як в менi виникає вiдчуття тоски. З’являються запитання та турбують мене: Якою буде ця подорож? Чи буде невідоме небезпечним? Які запобіжні заходи слід зробити? Те, що я знаю, може спровокувати мою кар'єру, і я готовий це зробити. Я стискаю свій чемодан (знову), і перед від'їздом я шукаю свою сім'ю, щоб попрощатися. Моя мама на кухні готує обід із сестрою. Я наближуюся та задаю важливе запитання.
- Бачите цю сумку? Це буде моїм єдиним супутником (крім вас, читачів) у подорожi, яку я готов здiйснити. Я шукаю мудрості, знання та задоволення від своєї професії. Я сподіваюсь, що ви розумієте і схвалюєте прийняте мною рішення. Пiдiйдiть; обіймить мене та побажайте менI найкращого.
- Сину мiй, забудь про свої цілі, бо вони неможливі для таких бідних людей, як ми. Я тисячу разів казала: ти не станеш кумиром чи кимось накшталд цього. «Зрозумій: ти не народився для того, щоб бути великою людиною», - сказала Джулієта, моя Мати.
-Послухай нашу маму. Вона знає,