– Відкрий рота! Покажи язик! – проревів товстун.
Річард Кейс отримав свою порцію. томмі уважно стежив, як він зім’яв паперовий стаканчик і кинув його в майже повний зелений смітник. А це ідея. Підійшла його черга. томмі поклав пігулки в рот, швидко відсунув їх убік, випив воду і язиком засунув пігулки в стаканчик, який зім’яв, поки Оггі оглядав його рот.
Удалося! Він одурив їх!
Радісний, він уже нахилився над смітником, щоб викинути стаканчик, аж раптом чиясь рука схопила його за зап’ясток.
Містер Рузолі з їдкою усмішкою розгорнув стаканчик.
Попався.
Рузолі ляснув його по голові, схопив рукою ззаду за волосся і примусив проковтнути пігулки без води.
томмі розвернувся й крізь коло пішов геть. Голова дзвеніла від удару. На язику неприємно відчувалися ліки. До нього з ніяковою усмішкою підійшов Боббі:
– Я мав тебе попередити. Рузолі вже знає цей трюк. Коли він на чергуванні – усе марно. Він не такий тупий, яким здається. Той ще пройдисвіт…
– Це ми ще подивимося. У мене є козирі в рукаві, – сказав томмі, хоча насправді жодної ідеї у нього не було. На жаль.
Щоб позбутися пекучого присмаку медикаментів, томмі вирішив почистити зуби. Він вичавив добрячу порцію пасти на щітку та повз зомбі попрямував до вмивальників поруч із душем. Через чутливі зуби від холодної води ясна пронизало болем. Теплої води тут не було: або холодна, або окріп. Він відкрив гарячу воду, яка миттю розчинила пасту, – не встиг навіть до рота її донести. Хай там як, а позбавитися цього присмаку все одно треба, тож він просто сполоснув рот водою. Жерстяне дзеркало встигло запітніти, і він протер його рукавом. Відображення шокувало: за його спиною стояв містер Браксо. Неголена нижня щелепа впала, скляні очі тупо дивилися кудись уперед, слина капала на підлогу. томмі зрозумів, що бідолаха був у медикаментозному ступорі і, очевидно, його навіть не бачив. Антипсихотичні засоби робили таке з людьми. томмі просто відійшов убік.
Містер Браксо, наче під гіпнозом, підійшов до раковини, відкрив окріп і засунув праву руку під воду – при цьому навіть не поморщився й оком не моргнув. Наче зовсім нічого не відчував.
томмі зробив крок до нього.
– Ти ж обпечешся!
Тут Браксо підняв свою обварену руку до рота – і вкусив вказівний палець! Цівочка крові вдарила його в обличчя.
– Господи Боже! Допоможіть! Господи, сюди! Швидше! Браксо знов укусив залитий кров’ю палець, намагаючись розгризти сухожилля. З його підборіддя стікала кров.
томмі скрючило. Раптовий спазм шлунка викинув блювоту через рот і ніс. Він ударився колінами об підлогу. Краєчком ока побачив, як додолу упав шматочок пальця без шкіри – і все навколо почорніло…
Через деякий час він розплющив очі й побачив Річарда, який вологою ганчіркою витирав йому обличчя. Він мовчав – просто співчутливо дивився. У кімнаті був також Боббі – він змивав кров зі стіни й раковини. Містера Браксо не було. Боббі розповів, що його крики