І пересічний злочин постав переді мною в новому світлі.
Хто ж був тією таємничою особою, що вбила місіс Ашер і залишила після себе залізничний довідник «АВС»?
Вийшовши з поліційного відділку, ми спершу відвідали морг, щоб побачити тіло вбитої жінки. Мене пройняло дивне відчуття, коли я вдивлявся в це зморщене, старе обличчя, рідке сиве волосся, гладко зачесане над скронями. Воно здавалося таким спокійним, таким далеким від будь-якого насильства.
– Вона так і не зрозуміла, хто чи що вдарило її, – зазначив сержант. – Доктор Керр так і сказав. Я радий, що було саме так. Бідолашна, така була порядна жінка.
– Колись вона була красунею, – сказав Пуаро.
– Справді? – недовірливо пробурмотів я.
– Так, подивіться на лінію підборіддя, вилиці, форму голови.
Він зітхнув, прикрив тіло простирадлом, і ми вийшли з моргу.
Нашим наступним кроком стала коротка розмова з поліцейським лікарем. Доктор Керр був чоловіком середнього віку і здавався доволі компетентним. Він говорив жваво та впевнено.
– Знаряддя вбивства не знайшли, – сказав він. – Неможливо точно сказати, що це було. Замашна палиця, кийок, торба з піском – будь-що з цього підійшло б.
– Щоб завдати такого удару, потрібно багато сили? Лікар різко зиркнув на Пуаро.
– Ви про те, чи міг би немічний чоловік років сімдесяти зробити таке? Так, це цілком можливо. Якщо в ударного кінця зброї достатня вага, навіть слабка особа досягла б бажаного результату.
– У такому разі вбивцею може бути як чоловік, так і жінка?
Припущення заскочило лікаря зненацька.
– Жінка? Що ж, зізнаюсь, я навіть не подумав пов’язувати жінку з таким злочином. Але, звісно, це можливо, цілком можливо. Хоча з погляду психології я б не вважав це жіночим злочином.
Пуаро закивав, погоджуючись із лікарем.
– Саме так, саме так. На перший погляд, це доволі неправдоподібно. Але треба врахувати всі ймовірності. Як саме лежало тіло?
Лікар докладно описав нам положення жертви. На його думку, вона стояла спиною до прилавка, а отже, й до вбивці, коли завдали удару. А тоді рухнула під прилавок, тому випадкові відвідувачі крамниці її й не помітили.
Після того, як ми подякували доктору Керру та вийшли, Пуаро сказав:
– Ви розумієте, Гастінґсе, що в нас є один додатковий пункт на користь невинності Ашера. Якби він ображав свою дружину й погрожував їй, за прилавком вона стояла б до нього обличчям. Замість цього вона повернулася спиною до нападника, очевидно, діставала тютюн або сигарети для клієнта.
Я ледь здригнувся. – Як моторошно!
Пуаро сумно кивнув.
– Pauvre femme!17 – пробурмотів він.
Потім він подивився на годинник.
– Думаю, Овертон не так далеко звідси. Може, поїдемо туди, щоб поговорити з небогою покійниці?
– Спершу варто піти у крамницю, де